21 квітня 2026 року в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України відбулася відкрита лекція кандидата історичних наук, доцента кафедри історії Центральної та Східної Європи і спеціальних галузей історичної науки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, стажиста Центру дослідження українсько-польських відносин Миколи Дмитровича Вітенка на тему «Цифрові інструменти та ресурси сучасних історичних досліджень». Захід зібрав аспірантів, науковців Інституту українознавства ім. І. І. Крип'якевича НАН України, Інституту історії України НАН України, викладачів Львівської політехніки, Львівського національного університету імені Івана Франка.
Перемикання кодів „літературна мова – діалект” в епістолярному спілкуванні родини Косачів
Автор
Світлана Богдан
DOI
10.33402/DSSG.2024-214-230
Анотація
Домінантною стильовою ознакою епістолярного
спілкування мовознавці узвичаєно визначають його спонтанність. Не менш суттєвою
рисою можна вважати також використання і адресантами, і адресатами двох форм
загальнонародної мови: і літературної, і діалектної, тобто відбувається
закономірний процес перемикання цих двох мовних кодів (із різними обсягами їх
експлікації, з виразною перевагою літературного мовлення, якщо йдеться про
епістолярій родини Косачів, насамперед – матері, Ольги Петрівни
Драгоманової-Косач, і її дітей). Проаналізовано основні чинники, які вплинули
на перемикання й гармонізацію цих двох мовних стихій у їхніх листовних
діалогах. З’ясовано, що найбільше вплинув на їхнє епістолярне спілкування західнополіський
діалект. Встановлено також, що актуалізація діалектних елементів у листовних текстах
Косачів різнорідна граматично: це можуть бути лише окремі слова (найчастіше),
словосполучення й речення (здебільшого – стереотипні вислови волинян-поліщуків,
традиційні етикетні формули тощо). Ступінь вияву діалектних одиниць значною
мірою залежить від фактора адресата. Регулярність їх використання властива
насамперед епістолярному спілкуванню Косачівських дітей із мамою.
Ключові слова
літературна мова, діалект,
епістолярні тексти, родинне спілкування.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Svitlana Bohdan
DOI
10.33402/DSSG.2024-214-230
Annotation
A dominant stylistic feature of epistolary communication, as linguists commonly define it, is spontaneity. Another significant characteristic is the use by both sender and recipient of two forms of the common national language: literary and dialectal. This reflects the natural process of switching between these two linguistic codes, with varying degrees of explicitness and a clear predominance of literary language, especially in the correspondence of the Kosach family – most notably between the mother, Olha Petrivna Drahomanova-Kosach, and her children. This chapter examines the primary factors influencing the switching and integration of these two linguistic elements within their letter exchanges. The analysis reveals that the Western Polissian dialect significantly shaped their epistolary communication. Additionally, it is shown that the use of dialectal elements in the Kosach family letters varies grammatically, encompassing individual words (most frequently), phrases, and sentences (especially traditional Volhynian-Polissian expressions and etiquette formulas). The extent of dialectal elements is largely recipient-dependent, with dialect use being most regular in the communication between the Kosach children and their mother.
Keywords
literary
language, dialect, epistolary texts, family communication.
Full text
Download the original
Оголошення:
Новини:
Відбулася Міжнародна наукова конференція «Українська мова як іноземна у вимірах сьогодення»
23-25 квітня ц.р. у Львівському національному університеті ім.Івана Франка відбулася Міжнародна наукова конференція до 30-ліття кафедри прикладного мовознавства «Українська мова як іноземна у вимірах сьогодення». Від Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАНУ у заході брала участь доктор філологічних наук, професор, ст.н.співробітник відділу української мови Ганна Дидик-Меуш, яка виступила на пленарному засіданні з темою «Історія мови і викладання української як іноземної: можливості для співпраці науковця і викладача». Доповідь викликала жвавий інтерес і засвідчила актуальність і необхідність такого напрямку досліджень.
Організатори конференції (зокрема професор Ірина Кочан і старший викладач Олександра Антонів) досягли високого рівня результату зустрічі і бажаного результату – об’єднали навколо питань про українську мову як іноземну десятки учасників (фахівців і прихильників) зі всієї України і усього світу: Грузії, Канади, США, Великобританії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Бельгії, Кореї, Італії, Швеції та ін.