Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості

Ільницький Микола. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості. – Київ: Радянський письменник, 1991. – 207 с. – («Час і доля»).

Драматично склалася творча доля поета Богдана Ігоря Антонича. Здобувши за життя славу одного з найкращих поетів на західноукраїнських землях, викликавши багато суперечок своєю творчістю, він після смерті випав, по суті, з історії української поезії. І причин тому було багато: до цього спричинилася і складна післявоєнна обстановка, і вульгарний підхід до художніх творів, й ігнорування естетико-психологічної площини творчості в сумнозвісні часи застою.

Автор книжки робить першу ґрунтовну спробу всебічно осмислити самобутню й складну творчість українського поета Богдана Ігоря Антонича. У передмові до монографії зазначено, що «цей нарис життя і творчості Б. І. Антонича був написаний у 1967 році. Цілком природно, що в ньому відбилося тодішнє розуміння автором поезії Антонича, яке сьогодні зазнало значних коректив, що пояснюється теоретичною “молодістю” автора і – певною мірою – рівнем критичної думки того часу». 

При переробці книги автор доповнив нарис «новими фактами з життя поета», включив до нього «цікаві думки та спостереження про творчість Антонича письменників та літературознавців».

Переглянути цифрову версію книги у цифровому архіві "Антропос"



Дивіться також:

Драма без катарсису: сторінки літературного життя Львова першої половини XX століття. Книга 1
Бгагавадгіта (Божественна пісня): з санскриту
Над рікою часу: Західноукраїнська поезія 20-30-х років
Оголошення:
Новини:

Відбувся круглий стіл «Щоденники війни: особистий досвід, колективна пам'ять і наративи спротиву»

27 листопада 2025 року у Відділі української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбувся круглий стіл «Щоденники війни: особистий досвід, колективна пам'ять і наративи спротиву».

Відбулася Міжнародна наукова конференція «Мовознавча спадщина Левка Полюги: традиції та перспективи»

14 листопада 2025 року своє 95-річчя відзначав би Професор Левко Михайлович Полюга – відомий лексикограф, знаний історик мови, досвідчений та справедливий учитель і викладач, чуйний та мудрий порадник, наставник та колега. Значна частина життя Левка Полюги пов’язана з Інститутом українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН, де він працював від 1957 р., а від 1991 року – провідний науковий співробітник відділу української мови. Професор поєднував наукову діяльність із викладацькою, зокрема у Національному університеті «Львівська політехніка» (професор кафедри української мови) та Львівському національному університеті ім. Івана Франка (професор кафедр загального мовознавства та української мови).