Захисне спорядження давньоукраїнського воїна Княжої доби
Проаналізовано проблему розвитку захисного
спорядження давньоукраїнського воїна у княжу добу та в пізньому середньовіччі.
Охарактеризовано основні елементи спорядження: щити, шоломи, кольчужні та
пластинчасті обладунки, а також засоби захисту кінцівок. Акцентовано увагу на
типології, конструктивних особливостях і хронологічній динаміці розвитку різних
видів озброєння. Наведено приклади з археологічних досліджень, літописних
згадок, іконографічних джерел та матеріалів музейних колекцій. Здійснено огляд
історіографії питання у контексті праць західноєвропейських, радянських і
сучасних українських дослідників. Висвітлено технологію виготовлення кольчуг,
способи поєднання кілець, особливості використання ламелярних та лускатих
обладунків. Окреслено трансформацію форм шоломів упродовж IX–XV ст. і роль захисного спорядження як індикатора
соціального статусу воїна. Звернено увагу на значення впливів скандинавського,
кочівницького й західноєвропейського озброєння у формуванні місцевих традицій.
Запропоновано періодизацію розвитку комплексу захисного спорядження у три
основні етапи. Указано на недостатню увагу до цієї тематики в українській
історіографії, що пояснюється браком джерел і традицією комплексного вивчення
військового обладнання. Аргументовано доцільність подальших міждисциплінарних
досліджень із залученням матеріалів археології, джерелознавства й
експериментальної реконструкції. Зазначено, що вже у XIV–XV ст. у руських землях співіснували місцеві та
західноєвропейські типи обладунків, зокрема білий латний обладунок. Акцентовано
на потребі впорядкування, публікації та введення до наукового обігу маловідомих
зразків спорядження, що зберігаються в українських музейних фондах. Наголошено
на перспективності досліджень воєнної матеріальної культури Русі в контексті
транскультурних зв’язків і соціальної історії.
The article explores the development
of protective equipment used by Old Rus’ warriors during the princely era and
the late Middle Ages. The main components of the martial kit are examined,
including shields, helmets, mail armour, plate and lamellar defences, as well
as limb protection. Special attention is paid to the typology, structural
features, and chronological evolution of various types of armour. The study
incorporates evidence from archaeological excavations, chronicle accounts,
iconographic materials, and museum collections. A historiographical overview is
provided, addressing the contributions of Western European, Soviet, and
contemporary Ukrainian scholars. The paper highlights manufacturing techniques
of mail, methods of ring linkage, and the use of lamellar and scale armours. It
traces the morphological transformation of helmets from the 9th to the 15th
centuries and considers the function of protective equipment as an indicator of
a warrior’s social status. The influence of Scandinavian, nomadic, and Western
European martial traditions on the formation of local military customs is
emphasized. A threestage periodization of armour development is proposed. The
article underscores the insufficient attention this topic has received in
Ukrainian historiography, largely due to the scarcity of sources and the
underdevelopment of integrated studies on military equipment. The need for
further interdisciplinary research is substantiated, particularly with the
application of archaeological, source-critical, and experimental reconstruction
methods. It is noted that by the 14th–15th centuries, both indigenous and Western-style
armours, including full plate harnesses (white armour), coexisted within the
Rus’ lands. The necessity of cataloguing, publishing, and incorporating
underrepresented artefacts from Ukrainian museum collections into scholarly
discourse is stressed. The study concludes by advocating for continued research
into the military material culture of Rus’ within the broader framework of
transcultural interactions and social history.
Rus’, protective equipment, mail,
armour, helmet, shield, arms and armour, Rus warrior