Розділ 4. КОРПУС ОХОРОНИ ПРИКОРДОННЯ В ОБОРОНІ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У ВОЛИНСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ

Автор
Олександр Дем’янюк
DOI
10.33402/obv.2024-65-79
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Oleksandr Demianiuk
DOI
10.33402/obv.2024-65-79
Annotation

After signing the Riga Peace Treaty in March 1921, the Second Polish Republic seemed to have gained guarantees of security for its own statehood on the eastern border. However, these hopes proved deceptive. Soon, such neighboring relations became toxic for the Polish state. Once again, the phrase of German Chancellor Otto von Bismarck was confirmed: «Agreements with Russia are not worth the paper they are written on.» In the early 1920s, espionage in favor of Soviet Russia, Bolshevik agitation in border counties, illegal migration across the eastern border, armed provo­cations on the Polish side of the border, bribery of local and state officials, etc. spread along the border strip. Later, Soviet sabotage groups began to act more actively.

Poland was forced to experiment with border security - customs battalions (1921-1922), border guards (1922-1923), and state police (1923-1924). Finally, the Border Protection Corps (BPC) came into play, whose units were located in the Volyn region (voivodeship) from 1924 to 1939: 1st BPC Brigade, 1st BPC Brigade «Volyn», Brigade «Volyn», BPC Regiments «Sarny» and «Rivne». During this period, the structure of the BPC changed repeatedly, new tasks for border protection, reconnaissance, and defensive actions were added. The backbone of the BPC military formations consisted of infantry and cavalry units stationed in Volyn settlements, primarily in Rivne, Hoshcha, Ostroh, Dederkaly, Zdolbuniv, Nevirkiv, Mizoch, Sarny, Rokytne, Berezne, and others.

After the start of World War II, part of the BPC personnel stationed on the eastern borders was mobilized into the regular army and sent to the western front. Therefore, the quality of border guards in terms of military training deteriorated on the Soviet-Polish border. From 17 September 1939, after the Soviet troops violated the border, most border units did not receive specific orders from the command, so they acted at their own discretion in conditions of disorientation and limited ability to assess events. Most border posts did not engage in battles, some retreated chaotically into the depths of the Volyn region, and some soldiers fell into Bolshevik captivity
Оголошення:
Новини:

Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді (дискусії істориків, політиків, дипломатів, управлінців)

19 жовтня 2026 р. у Києві відбувся науковий Форум, присвячений 20-ттю Українського інституту національної пам'яті. В рамках Форуму відбулася панельна дискусія “Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді”, в якій взяв участь наш колега, доктор історичних наук Микола Литвин.  Модератор дискусії, Голова Інституту Олександр Алфьоров зосередив увагу учасників на головних викликах в політиці пам'яті останніх двох десятиліть, сучасних методах меморіалізації та практиках вшанування діячів української історії.

Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять: діалог українських та польських істориків

20–21 жовтня 2026 року в Кракові та Кам’янці-Подільському проходила Міжнародна наукова конференція «Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять». Її організували Східноєвропейська комісія Польської академії знань, Інститут історії Яґеллонського університету (професори Адам Свйонтек та Віталій Нагірний) і Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. Старша наукова співробітниця відділу "Центр дослідження українсько-польських відносин" Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, кандидатка історичних наук Олена Аркуша виступила з доповіддю, в якій проаналізувала образи галицького Поділля в українській мемуаристиці зламу ХІХ–ХХ століть. Перечитані під цим кутом зору спогади Олександра Барвінського, Євгена Олесницького, Богдана Лепкого, Яцка Остапчука, Іванни Блажкевич та ін. показали, що образ малої батьківщини («золотого Поділля») був важливою частиною їх ідентичності, тисячами досвідів бринів у дорослому житті, був постійно присутнім ностальгією за дитинством, юністю, рідними людьми та краєвидами. 
Конференція стала також місцем обміну досвідом між науковцями та викладачами університетів двох країн.