Встановлено, що восени 1943 р. німецьке командування налагодило контакт із підпіллям ОУН(м) на Волині, результатом чого стали переговори про створення окремого військового відділу, який пізніше одержав назву «Український легіон самооборони». Акцентовано увагу на тому, що її використовували комбатанти, а для німецького командування легіон залишався 31-м охоронним батальйоном СД. Висвітлено комплектування підрозділу, рейд спеціальної групи на південь Волині з метою залучення до легіону інших членів ОУН(м).
Порушено проблему взаємин ОУН(м) і ОУН(б) улітку 1943 р., приєднання мельниківських військових відділів до УПА. Досліджено вплив цих подій на формування УЛС. Встановлено, що мельниківці, переслідувані СБ ОУН(б) й іншими партизанами, змушені були перейти на нелегальне становище. Встановлено, що вступ до лав підрозділу розцінювався як одна зі стратегій власного порятунку.
Розкрито процес безпосереднього формування УЛС у с. Підгайці неподалік Луцька, куди перебазувалася рейдова група з півдня Волині й інші члени ОУН(м). На основі опрацьованих мемуарів комбатантів встановлено, що в Підгайцях мельниківцям не вдалося довести чисельність підрозділу до повноцінного батальйону, порівняно з часом його перебування на території Польщі. Зʼясовано, що на етапі формування підрозділ залучали до антипартизанських операцій. Розглянуто питання участі УЛС у реалізації нацистської політики, зокрема карально-репресивних заходах проти місцевого населення. Встановлено, що через відсутність належного вишколу та злагодження, УЛС на території Волині поніс втрати, допустивши помилки в тактичному плануванні й необережному поводженні зі зброєю. Виснувано про неефективність ведення боїв УЛС проти ЧА, його низький рівень бойової готовності через членів родин комбатантів, які перебували поряд із підрозділом у місцях його розташування.
The German command established
contact with the underground of the OUN(M) in Volhynia in the fall of 1943. The
result was negotiations on the creation of a separate military unit, which
later received the name Ukrainian Legion of Self-Defense (ULS). It is
emphasized that the name was used among combatants, and for the German command
the legion remained the 31st Security Battalion of the SD. The
author describes the recruitment of the unit, the raid of a special group to
the south of Volyn in order to attract other members of the OUN(m) to the
legion.
The problem of the relationship between the
OUN(m) and the OUN(b) in the summer of 1943, the accession of Melnyk’s military units to the UPA is raised. The influence
of these events on the formation of the ULA is investigated. It is established
that the Melnykivtsi, persecuted by the OUN(b) Security Service and other
partisans, were forced to go into an illegal position. Joining the ranks of the
unit was seen as one of the strategies for their own salvation.
The process of the direct
formation of the ULS in the village of Pidhaitsi near Lutsk, where a raiding
group from the south of Volyn and other members of the OUN(m) were relocated,
is revealed. Based on the memoirs of combatants, it is established that in
Pidhaitsi the Melnykivtsi failed to increase the size of the unit to a
full-fledged battalion, compared to the time of its stay in Poland. At the
stage of formation the unit was involved in anti-guerrilla operations. The
author examines the participation of the ULS in the implementation of Nazi
policy, in particular, punitive and repressive measures against the local
population. It is established that due to the lack of proper training and
coordination, the ULS in Volyn suffered losses due to tactical planning errors
and careless handling of weapons. The study resulted in the thesis that the ULS
was ineffective in fighting against the Red Army, and that its combat readiness
was low due to the presence of a large number of combatant families in the
unit.
OUN(m),
Melnykivtsy, Volyn, Ukrainian Legion of Self-Defense, battalion, combatants.
На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора за спеціальністю В9 Історія та археологія.