Від реальної політики, соціальної солідарності до національної держави: суспільна місія митрополита Андрея Шептицького в першій половині ХХ століття

Автор
Микола ЛИТВИН
DOI
10.33402/up.2023-16-101-121
Анотація

Проаналізовано особливості суспільно-політичної діяльності митрополита Греко-Католицької Церкви (ГКЦ) Андрея Шептицького, посла Галицького крайового сейму і депутата Віденського парламенту (1901–1914), члена Української Національної Ради Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), який мав вплив на керівників Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), а почасти – членів і симпатиків та Організації українських націоналістів (ОУН). Показано його роль у державно-церковних відносинах у добу конституційної монархії Габсбургів, під час національного державотворення в ході Української революції 1917–1923 рр., у період польського авторитаризму, у вирі нацистського і сталінського тоталітарних режимів. Доведено несумісність церковних і державних пріоритетів за відсутності національної держави і демократичної влади. Стверджено, що А. Шептицький вважав своїм морально-етичним / християнським обов’язком чинити прямий чи опосередкований опір недемократичній владі, підтримуючи легальні методи громадянської непокори, виключаючи засоби фізичного терору (вбивства представників влади, опозиційних / лояльних політиків). Наголошено: як церковний діяч і громадянин, А. Шептицький прагнув дотримуватися у суспільно-політичному житті засад християнської етики, соціальної солідарності, толеранції міжнаціональних і міжлюдських взаємин. Рекомендував політикам якнайшвидше досягати громадянської зрілості й мислити не в категоріях вузькопартійних чи вузько етнонаціональних, а вселюдських, християнських. Зазначено, що важливою ознакою соціальної етики А. Шептицького став критичний аналіз суспільної дійсності: державно-політичних трансформацій, партійно-політичного протиборства, економічної конкуренції, міжнаціональних протиріч, вишколу еліт і громадянського суспільства, гуманітарної допомоги злиденним та інвалідам. Зʼясовано, що у пастирських посланнях та інших публічних акціях А. Шептицький вимагав від громадсько-політичних і церковних діячів відкритості, гнучкості та динамізму, не боятися нових адаптувань, навіть зміни особистих переконань; критикував догматизм лівих сил (соціалістів і комуністів), які пропагували войовничий атеїзм, ліквідацію приватної власності, колективне ведення сільського господарства. Як християнський пастир, він критикував тактику індивідуального терору праворадикальних сил, а також антинародну політику тоталітарних режимів Німеччини й СРСР. Об’єктивною ознакою суспільного вдосконалення вважав підвищення рівня освіти всіх – політиків і священнослужителів, господарників, молоді.

Ключові слова

Андрей Шептицький, суспільно-політичні процеси, держава, визвольний рух, громадянське суспільство, соціальна доктрина, освіта, наука.

Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Mykola LYTVYN
DOI
10.33402/up.2023-16-101-121
Annotation
The article analyzes the features of state and political activity of the Metropolitan of the Greek Catholic Church (GCC) Andrey Sheptytsky, ambassador of the Diet of Galicia and Lodomeria and deputy of the Parliament of Vienna (1901–1914), member of the Ukrainian National Council of the Western-Ukrainian Peoples Republic (WUPR), who had influence over the leaders of the Ukrainian National-Democratic Union (UNDU) and, partially, members and sympathizers of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN). The article shows his role in the relations of the state and the church in the age of the Habsburg constitutional monarchy, during the national state forming in the course of the Ukrainian revolution of 1917–1923, during the period of Polish authoritarianism, and in the turmoil of the Nazi and Stalinist totalitarian regimes. It proves the incompatibility of church and state priorities in the absence of a national state and democratic government. The study also confirms that A. Sheptytsky considered it his moral-ethical / Christian duty to directly or indirectly resist undemocratic authorities, supporting legal methods of civil disobedience and excluding the methods of physical terror (assassinations of government officials, as well as opposition / loyal politicians). At the same time, A. Sheptytskyi, as a church figure and citizen, sought to adhere to the principles of Christian ethics, social solidarity, and tolerance of inter-national and interpersonal relations in social and political life. He recommended politicians to reach civic maturity as soon as possible and think not in narrowly party or narrowly ethno-national categories, but in universal, Christian ones. Сritical analysis of social reality, cut across state-political transformations, party-political confrontation, economic competition, international contradictions, education of elites and civil society, and humanitarian aid to the poor and disabled, became an important feature of A. Sheptytsky's social ethics. In his pastoral messages and other public actions, A. Sheptytskyi demanded openness, flexibility and dynamism from public-political and church figures, and courage in the face of new adaptations, even those that changed personal beliefs. At the same time, he especially criticized the dogmatism of the left forces (socialists and communists), who promoted militant atheism, liquidation of private property, and collective management of agriculture. As a Christian pastor, he criticized the individual terror tactics of right-wing radical forces, as well as the anti-people policy of the totalitarian regimes of Germany and the USSR. A. Sheptytsky considered the increase in the level of education of everyone, including politicians and clergymen, businessmen and youth, to be an objective sign of social improvement.
Keywords
Andrey Sheptytsky, socio-political processes, state, liberation movement, civil society, social doctrine, education, science.
Оголошення:
Новини:

Світлого Великодня!

Щирі вітання з Великоднем! Христос воскрес!

Науковці Інституту українознавства взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують»

У березні 2024 року науковці відділу української мови Інституту українознавства Національної академії наук України взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», які ініціювала катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка».