Страх як дієвий елемент радянської соціальної інженерії у вчительському повсякденні (на основі автобіографічних наративів)
На основі записаних усноісторичних наративів
із залученням архівних документів проаналізовано механізми контролю,
регламентування професійного життя вчителів та їхнього повсякденного буття за
межами школи. Акцентовано увагу на страху, що був одним із найбільш дієвих
елементів радянської соціотехніки та став впливовим механізмом, який
підкорював, придушував усілякі вияви вільнодумства, розвивав різні психологічні
комплекси, деформував модель поведінки аж до набуття рис віктимності. На основі
мікроаналізу текстових сегментів автобіографічних наративів, інтерпретовано вияви
страху в житті вчителів сільської Галичини. Вказано, що радянська соціотехніка
мала на меті не тільки контроль чи залякування вчителів, а й «упорядкування»,
насамперед, їхнього професійного, а також і повсякденного життя. Описано
радянську соціотехніку як тоталітарну, а згодом суспільно закриту систему, що
мала більше можливостей для «роботи» зі своїм населенням, і це давало їй
можливість досягти у «програмуванні» поведінки людей значних успіхів.
Констатовано, що побутові практики були
об’єктами культурної політики та предметом контролю з боку державних і
партійних органів радянської влади. Водночас, будучи «об’єктами» радянської
соціотехніки, вчителі, як і пересічні громадяни УРСР, могли симулювали потрібні
емоції, слова та життєві стилі, «навчались» абстракції, секуляризації,
індивідуалізації від надмірної публічності, контролю чи «режимних параметрів».
Простежено поступове «аритмічне» зниження,
серед різних прошарків українського радянського суспільства, «рівня» страху,
починаючи з кінця 60-х років ХХ ст. Зазначено, що вияви особистої активності та
колективної відваги почастішали, проте радянська соціотехніка й надалі плекала
занижену самооцінку, комплекс меншовартості, безпорадність, страх перед
представниками влади, схильність до залежної поведінки, ослаблене почуття
національної солідарності.
Based on oral historical
narratives, involving archival documents, memoirs, it was possible to find out
mechanisms for controlling and regulating not only the professional life of
teachers but also their everyday life outside the school. Soviet social
engineering of teachers' day-to-day life had its characteristics, being a
totalitarian (and later socially closed) system, it had more opportunities to
work with its population, which made it possible to attain considerable
achievements in «programming» people's behavior. The purpose of the paper is to
emphasize fear as one of the most effective elements of Soviet social
engineering. The following tasks have been highlighted for its implementation –
a microanalysis of text segments of the autobiographical narrative and on its
basis interpret of manifestations of fear in the life of an average teacher in
rural Halychyna. It was stated, Soviet social engineering aimed not only to
control or intimidate teachers but also to «organize» them, first of all, their
professional and everyday life. Leisure activity, childcare, and household
practices were the objects of cultural policy and the subject of control by the
state and party bodies of Soviet power. Indicated that fear proved to be an
effective mechanism that subdued, suppressed all manifestations of free
thought, developed various psychological complexes, deformed the model of
behavior until acquiring the traits of victimhood. At the same time, as
«objects» of Soviet social engineering, teachers like ordinary citizens of the
USSR could simulate needed emotions, words, and lifestyles, «learn»
abstraction, secularization, individualization from excessive publicity,
control, or «regime parameters». There has been a gradual decline in the «level»
of fear since the late '60s of the 20th century. It is noted that
the manifestations of personal activity and collective courage have become more
frequent. Soviet social engineering continued to create low self-esteem,
inferiority complex, helplessness, fear of government officials, a tendency to
addictive behavior, a weakened sense of national solidarity.
fear, Soviet social
engineering, autobiographical narratives, teachers, Halychyna, everyday life.
Науковці Інституту українознавства взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують»
Історичні витоки та виклики новітньої російсько-української війни: матеріали міжнародної наукової конференції у Варшавському університеті
11–12 квітня 2024 р. у Інституті історії Варшавського університету відбулася міжнародна наукова конференція «Stosunki polsko-ukraińskie wobec rosyjskiej agresji na Ukrainę: konteksty historyczne i współczesne», в якій взяли участь провідні історики та політологи Польщі та України, серед них наші колеги із відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин».