ІСТОРИЧНО-СТРУКТУРНІ ЧИННИКИ МОВНОГО РОЗВИТКУ СЛОВ’ЯНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ В ПЕРІОД АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ (1867–1918)

Автор
Чілла ФЕДИНЕЦЬ, Степан ЧЕРНИЧКО
DOI
10.33402/ukr.2022-35-63-77
Анотація

Використовуючи історично-структурну методику, досліджено мовні процеси Закарпатського регіону в період Австро-Угорської монархії. Зазначено, що впродовж тривалого часу в Європі національна мова та її кодифікований варіант не були визначальним елементом ідентифікації народу – набагато важливішою вважали, наприклад, конфесійну належність. Стверджено, що коли мова стала найважливішим символом національної ідентичності, інтер­національну лінгвістичну ідеологію замінила вернакуляризація та ідеологія мовного націоналізму, а потім на перше місце вийшли місцеві національні мови. Спостережено, що в Угорщині в межах цього тривалого процесу в тих сферах суспільного життя, які перебували під безпосереднім впливом держави (наприклад, адміністративне управління та освіта) латинську й німецьку мови поступово замінювала угорська. Встановлено, що гострого конфлікту між Угорською державою та меншинами не виникало доти, доки центральна влада не захотіла розширити сферу використання угорської мови і на внутрішню мовну сферу неугорського населення.

Виходячи з цієї історичної межі, проаналізовано сукупність різноманітних чинників, які впливали на мовну політику в регіоні: концепцію мовної політики держави, етнополітичні особливості регіону, а також власний культурно-національний рух місцевих еліт. Зазначено, що паралельно з процесами національного пробудження серед українців-русинів усе потужнішим ставало прагнення використовувати рідну мову, і прикладом були національні й мовні рухи інших слов’янських націй, що проживали на території Угорщини, зокрема сербів і словаків. Встановлено, що еволюції національних ідей допомогло й те, що на зміну просвітницькому раціоналізму прийшов романтизм, який сприяв поширенню національної романтики, «віднаходженню» власної мови та народної культури. Висновано, що угорські мовна та національна політики були підпорядковані завданню збереження територій: уряд прагнув утримати у складі держави національні регіони, зокрема і Закарпаття, шляхом розширення їхніх національно-культурних та мовних прав.

Ключові слова

Австро-Угорська монархія, Закарпаття, мовна політика, мовні ідеології.

Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Csilla FEDINEC, István CSERNICSKÓ
DOI
10.33402/ukr.2022-35-63-77
Annotation

Using the historical-structural method, the article outlines the linguistic processes of the Transcarpathian region during the Austro-Hungarian Monarchy. For a long time in Europe, the national language and its codified dialect were not a defining element of people’s identification, much more important was, for example, religious affiliation. However, when language became the most important symbol of national identity, the international language ideology was replaced by vernacularization and the ideology of linguistic nationalism, and then local national languages came to the fore. In Hungary, as part of this long process, Latin and German were gradually replaced by Hungarian in those spheres of public life that were under the direct influence of the state (for example, administrative management and education). A sharp conflict between the Hungarian state and the minorities did not arise until the central government wanted to extend the scope of the use of the Hungarian language to the internal linguistic sphere of the non-Hungarian population. Based on this historical framework, a set of different factors that influenced language policy in the region is analyzed, namely the concept of language policy of the state, the ethno-political features of the region, and the local elites’ own cultural and national movement. Parallel to the processes of national awakening among Carpatho-Ruthenians, the desire to use their native language grew stronger, and the national and language movements of other Slavic nations living on Hungarian territory, including Serbs and Slovaks, were an example. The evolution of national ideas was also helped by the fact that Enlightenment rationalism was replaced by Romanticism, which contributed to the spread of national romanticism and the «finding» of one’s own language and popular culture. It is accepted that Hungarian linguistic and national policy was subordinated to the task of preserving territories: the Hungarian government sought to keep the national regions, including Transcarpathia, within Hungary by expanding their national-cultural and linguistic rights.

Keywords

Austro-Hungarian monarchy, Transcarpathia, language policy, language ideologies.

Оголошення:
Новини:

Молодший науковий співробітник Інституту Юлія Артимишин виступила на засіданні Президії НАН України 28 грудня 2022 р.

28 грудня 2022 р. під час засідання Президії НАН України молодший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів), кандидат історичних наук Юлія Артимишин презентувала доповідь "Депортаційні акції 1940-х років у національній пам’яті українців: стан та перспективи досліджень".

Вічна пам'ять Герою!

Колектив Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України висловлює співчуття аспірантці відділу новітньої історії Василині Зайцевій з приводу загибелі на війні її чоловіка Сергія.