НЕПОТИЗМ ЧИ КАДРОВА ПОЛІТИКА: ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ У ЛАВРСЬКОМУ МУЗЕЇ КУЛЬТІВ ТА ПОБУТУ / ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ МУЗЕЙНОМУ ГОРОДКУ (за листами до Петра Курінного)

Автор
Анна ЯНЕНКО
DOI
10.33402/ukr.2022-36-94-118
Анотація

Залучено до наукового обігу листи до Петра Курінного, очільника Лаврського музею культів та побуту (від 1926 р. – Всеукраїнського музейного городка) в Києві, що містять інформацію про пошук роботи, працевлаштування, кваліфікацію й мотивації адресантів. З’ясовано, що від часу призначення на посаду директора до моменту арешту й звільнення 1933 р. П. Курінний активно формував кадровий склад установи. Встановлено, що для заповнення вакансій він використовував свої знайомства з часів навчання, учителювання та музейної роботи на Уманщині, прислуховувався до рекомендацій колег і друзів. Показано, що керівник Лаврського музею/заповідника отримував чимало листів-прохань щодо працевлаштування: колишні учні (Андрон Гіглавий, Василь Багач, Леся Цівчинська, Василь Чижський, Яків Казщук) прагнули обійняти хоча б технічні посади в київському музеї (сторожа/вартового), аби влаштувати своє проживання й здобути вищу освіту; фахівці з вищою освітою й практичним досвідом у музейництві шукали цікавої і сталої роботи (Кость Штепа, Микола Касперович, Петро Піневич, Кость Петичинський, Степан Дроздов-Мишківський, Федір Маслун, Володимир Пархоменко, Вальтер Фохт, Борис Пилипенко, Семен Підгайний та ін.); «вище керівництво» (Володимир Баланін, Клим Коник, Сергій Мінкевич) висловлювало побажання щодо прилаштування потрібних людей, зокрема родичів, тощо. Зауважено, що водночас і сам Петро Курінний безпосередньо звертався до перевірених адміністраторів, провідних істориків та мистецтвознавців (Івана Олексієва, Олександра Якубського) із пропозиціями долучитися до лаврського інтелектуального співтовариства. Зазначено, що певна частина адресантів отримала бажане місце у штаті Лаврського музею/заповідника.

Наголошено, що адміністративні рішення П. Курінного не варто розглядати як потурання друзям або родичам на шкоду справі, адже основним критерієм працевлаштування були спроможність якісно виконувати посадові обов’язки, відповідна освіта, професіоналізм, досвід, мотивація, здатність ефективно взаємодіяти з людьми. Висновано, що кадрова політика директора була виваженою й почасти прагматичною, своєрідним балансуванням між пошуком кращих тогочасних спеціалістів-музейників, наданням шансу колишнім учням влаштувати життя і задоволенням «примх» чиновників НКО УСРР.

Ключові слова

історія музейництва, Лаврський музей культів та побуту, Всеукраїнський музейний городок, кадрова політика, Петро Курінний, УСРР, Київ, 1920–1930-ті роки.

Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Anna YANENKO
DOI
10.33402/ukr.2022-36-94-118
Annotation

Letters to Petro Kurinnyi, a head of the Lavra Museum of Cults and Life (since 1926 – the All-Ukrainian Museum Town) in Kyiv, containing information on job search, employment, senders’ and addressees’ qualification and motivation, are introduced into scientific use. It is explicated that from the time of the appointment to the position until the arrest and dismissal in 1933, Petro Kurinnyi actively formed the museum staff. It is revealed that he used his acquaintances from his studies, teaching and museum work in the Uman region to fill vacancies, and listened to the recommendations of his colleagues and friends. It is shown that the head of the Lavra Museum /Preserve received many letters of request for employment: former students (Andron Hihlavyi, Vasyl Bahach, Lesia Tsivchynska, Vasyl Chyzhskyi, Yakiv Kazshchuk) sought to hold at least technical positions in the Kyiv Museum (a guard/ a watchman) to arrange their residence and higher education; specialists with higher education and practical experience in museology were looking for interesting and sustainable work (Kost Shtepa, Mykola Kasperovych, Petro Pinevych, Kost Petychynskyi, Stepan Drozdov-Myshkivskyi, Fedir Maslun, Volodymyr Parkhomenko, Valter Fokht, Borys Pylypenko, Semen Pidhainyi and others); the authorities/big brass (Volodymyr Balanin, Klym Konyk, Serhii Minkevych) expressed their wishes to fix the right people, including relatives, up for a job, etc. At the same time, Petro Kurinnyi himself addressed directly to proven administrators, leading historians and art critics (Ivan Oleksiiev, Oleksandr Yakubskyi) with proposals to join the Lavra intellectual community. It is clarified that a certain part of the addressees received the desired place in the staff of the Lavra Museum/Preserve. It is emphasized that Petro Kurinnyi’s administrative decisions should not be considered as indulgence in the service of friends or relatives to the detriment of the case, as the main criteria for employment were the ability to perform job responsibilities, education, professionalism, experience, motivation, ability to interact effectively. The director’s personnel policy was level-headed and partly pragmatic, a kind of balance between finding the best museum specialists, giving a chance to former students to make a living and satisfying the «whims» of officials of the UkrSSR.

Keywords

museum history, Lavra Museum of Cults and Life, All-Ukrainian Museum Town, personnel policy, Petro Kurinnyi, UkrSSR, Kyiv, 1920s–1930s.

Оголошення:
Новини:

Запрошуємо на науковий семінар за участю Любомира Хахули "Історичні музеї як простір національної консолідації: досвід Польщі та України (кінець XIX - перша третина XX століття"

Захід відбудеться за сприяння Національного фонду досліджень України у рамках проєкту "Історична пам'ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації" (2023.03/0207).

Відбувся науковий семінар «Від Флорентійської унії до Весни народів: мукачівські єпископи ХV–ХІХ століть (їх походження і святителі»

Науковий семінар «Від Флорентійської унії до Весни народів: мукачівські єпископи ХV–ХІХ століть (їх походження і святителі» відбувся у Львівському музеї історії релігії 26 березня 2026 року. В якості доповідача результатами своїх багаторічних досліджень поділився науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, викладач Тернопільської вищої духовної семінарії імені патріарха Йосифа Сліпого, кандидат історичних наук Володимир Мороз. Організатором і модератором наукової події виступила завідувачка Відділу нової історії України Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України і наукова співробітниця Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії, доктор історичних наук Ірина Орлевич.