З’ясовано, що вкінці
1950-х – на початку 1960-х років налагодилося жваве листування між акад. Іваном
Крип’якевичем і відомим російським та українським істориком, нумізматом Іваном
Спаським. Відмічено, що в одному з цих листів (у березні 1962 р.)
І. Крип’якевич вказував на складну ситуацію зі спеціалістами з нумізматики
у Львові. Проаналізовано, що призвело до такого стану речей. Наголошено, що
Львів був одним із центрів розвитку спеціальних (допоміжних) історичних
дисциплін, зокрема нумізматики, як в Україні, так і у Східній Європі ще з кінця
XVIII ст. Одночасно в місті було сформовано декілька великих нумізматичних
колекцій. Підтверджено, що в міжвоєнний період (1920–1930‑ті роки)
дослідження з нумізматики провадилися в Інституті допоміжних історичних наук
Львівського університету та музеях міста, у 1925 р. у Львові була
організована Спілка львівських нумізматів, яка опублікувала кілька номерів
свого часопису.
Констатовано, що водночас
у Львові так і не було сформовано постійної системи підготовки відповідних
спеціалістів-нумізматів. З’ясовано, що сталося це через низку суб’єктивних та
об’єктивних обставин, зокрема доволі закриту й консервативну систему
університетської підготовки майбутніх істориків, яка була значною мірою пов’язана
з постатями і науковими інтересами керівників кафедр та інститутів. Вказано, що
у скрутному становищі опинилися на той час й українські вчені, особливо
гуманітарії. Вияснено, що як результат, кількість людей, які орієнтувалися у
нумізматиці, могли працювати з монетами й банкнотами та, що важливо, займалися
науковою роботою, була доволі незначною.
Констатовано, що
встановлення радянської влади у Львові восени 1939 р. призвело до
докорінного реформування всіх сфер життя, охоплюючи освіту та культуру. Зазначено,
що внаслідок необдуманої реорганізації системи музейних установ у місті фактично
була знищена робота кількох попередніх поколінь львівських музейників,
заподіяна шкода фондам цих установ. Наголошено, що деякі львівські дослідники
спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін стали жертвами німецького режиму
або покинули місто в 1944–1946 рр. З’ясовано, що всі ці обставини вплинули
на співвідношення наукових сил у місті, здатних вирішувати проблеми розвитку
спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Наголошено, що хоча І.-Ю. Шпитковський
відновив викладання нумізматики у Львівському університеті в 1950-х роках,
однак йому не вдалося підготувати нових фахівців із цієї дисципліни. З’ясовано,
що кілька нумізматичних праць належать науковим співробітникам Львівського
державного історичного музею (І. Заяцю, І. Свєшнікову), але в той час
вони не були опубліковані. Висновано, що І. Крип’якевич не помилився в
оцінці стану розвитку нумізматики у Львові на початку 1960-х років.
It was clarified that there was established a correspondence between academic Ivan Krypiakevych and the famous Russian and Ukrainian historian, numismatist Ivan Spaskyi in the late 1950s and early 1960s. In one of these letters (in March 1962) I. Krypiakevych mentioned the difficult situation with specialists in numismatics in Lviv. This article finds out what led to this state of affairs. We emphasized that Lviv has been one of the centers for the development of special (auxiliary) historical disciplines, including numismatics, both in Ukraine and in Eastern Europe from the end of the 18th century. At the same time, there were formed a few large numismatic collections in the city. It was confirmed that further development of special (auxiliary) historical disciplines in Lviv took place at the Institute of Auxiliary Historical Sciences of Lviv University and in the museums of the city. There was organized in 1925 the Union of Lviv Numismatists, which published several issues.
It was stated that at the same time, there was not formed a permanent system of training relevant specialists in Lviv due to a number of subjective and objective reasons. The rather closed and conservative system of university training of future historians was largely tied to the figures and scientific interests of the heads of the Departments and Institutes. It was indicated that at that time Ukrainian scholars, especially humanitarians, found themselves in a difficult position. It was clarified that as a result, the number of people who really knew about coins or banknotes, could work with them, and, importantly, be engaged in scientific work, was quite small.
It was investigated that the establishment of Soviet power in Lviv in the autumn of 1939 led to a radical reform of all spheres of life of the local population, including educational and cultural. As a result of the ill-considered reorganization of the system of museum institutions in the city, the work of several previous generations of Lviv museum workers was actually destroyed, and irreparable damage to the funds these institutions was caused. Some Lviv researchers of special (auxiliary) historical disciplines have become victims of the German regime or left the city in 1944–1946. It was found that all these circumstances affected the balance of scientific forces in the city, capable of solving problems by developing special (auxiliary) historical disciplines. It was emphasized that I.‑Yu. Shpytkovskyi resumed teaching numismatics at Lviv University only in the 1950s. However, he failed to train new specialists in this discipline. It was clarified that several numismatic works had been prepared by the scientific staff of the Lviv State Historical Museum (I. Zayats, I. Sveshnikov), but these studies have not been published at that time. We made a conclusion that all this indicates that I. Krypiakevych was not wrong in his assessment of the state of development of numismatics in Lviv in the early 1960s.
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!