ВЕРБАЛЬНІ СИМВОЛИ: ДО ПОШУКУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ПАРАЛЕЛЕЙ

Проаналізовано архетипні вербальні символи, що функціюють в українському та польському мовно-фольклорних просторах: водної стихії, просторові та «межові». Визначено два аспекти трактування символів у польських текстах ‒ формулювання символічного значення з позиції представника іншої (української) культури з огляду на близькі культурні контексти, а також із позиції носія польської культури. Констатовано, що важливе не тільки авторове трактування текстів і символів, а й рецепція носіїв культури іншого, польського, мовного простору.

Відзначено амбівалентність, властиву символам, що розгортається в одному контексті, однак наголошено, що всі символічні значення потенційно можуть активізуватися в межах кожного контексту, адже їх появу зумовлює не тільки окремо прочитаний текст, інтертекстуальні зв’язки символу, а й чимало позатекстових чинників, контекст культури та обізнаність кожного читача з іншими контекстами вживання цього символу. Виокремлено домінантні символічні значення, а також ті символічні нашарування, що в семантичній структурі символу у пропонованому контексті чи контекстах віддаляються від ядра, проте стало в цих та в інших контекстах зберігаються.

Проаналізовано символи вода, річка, озеро / woda, rzeka, jezioro, dynaj та ін., у яких на підставі опрацьованих текстів реконструйовано семантику ‘межа двох світів’ та констатовано, що ці слова можуть функціювати як ключові символи або ж як «фонові», що впливає, навіть спрямовує у відповідному ключі, на розвиток і трактування символічних значень інших слів (калина, верба, береза, віночок та ін. / rozmaryn, kalina, wianek, warkocz, jabloneczka та ін.) у тексті. Досліджено, як вербальний символ вода може змінити тлумачення інших символів і всього тексту на протилежне. Проаналізовано широкий спектр символічних значень, що розвиваються в семантичній структурі символу вода (та пов’язаних із нею) у межах домінантного символічного значення як ‘межа між світом живих і світом мертвих’ або ж як ‘межа між «своїм» і «чужим» світами’. Принагідно досліджено семантику й інших, пов’язаних із водою символів, ‒ вінок, фартушок / wianek, fartuszek.

Окрім широкого спектра значень символів водної стихії, представлено просторові – дорога (доріженька), шлях / gościniec, що серед іншого символізують зміну соціального статусу ‒ перехід дівчини або парубка до стану одружених. Висновано, що семантика символу розвивається в межах домінантного ‒ «межового» ‒ значення. Серед просторових описано семантику символів калиновий ліс (лісок), темний луг, зелений бір, гай, гора / kalinowy lasek, ciemny bor, gaiczek zielony, pole, góra та ін., а також пов’язаних із «тим» світом ‒ кінь вороний, чорненький ворон / wrony (siwy) koniczek, wrony, srokа та ін. Зроблено спробу висвітлити проблему взаємопроникності «свого» та «чужого» просторів, коли символ, належний до відповідного полюсу опозиції, пов’язаний зі соціальним статусом суб’єкта й категорією оцінки, що може змінюватися на протилежну.

національно-мовна картина світу, вербальний символ, народнопоетична символіка, архетипний символ, просторові символи, «свій»/«чужий» світ, семантична структура символу, амбівалентність, рецепція.