РАДЯНСЬКІ АНТИРЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ СПОГАДІВ

Автор

Оксана ГОДОВАНСЬКА

DOI

10.33402/ukr.2023-37-135-143

Анотація

На основі усноісторичних наративів, архівних документів, краєзнавчих матеріалів проаналізовано радянську державну політику «наукового атеїзму». Вказано, що у другій половині ХХ ст. головним способом боротьби проти релігії та Церкви була масова атеїстична пропаганда, обґрунтована політичною доктриною «наукового атеїзму» й підкріплена системою державно-адміністративного тиску. Зазначено, що за допомогою пропаганди радянська інтелектуальна еліта створювала образ Церкви як «внутрішнього ворога», щоби використати його у процесі формування уявної спільноти під назвою «радянський народ». Територіальні межі публікації окреслено Львівською, Тернопільською й Івано-Франківською обл., на теренах яких були здійснені записи спогадів.

Звернено увагу на текстуальний аналіз спогадів, зорієнтований на відтворення сенсу, який людина вкладає у свій конкретний життєвий досвід сьогодні, а також на вивчення тієї послідовності, у якій події розташовуються в оповіданні зараз, у теперішній час. Вказано, що важливе в цьому контексті усвідомлення структурної відмінності між тим, що людина пережила, й тим, що розповіла, а також розгляд розповіді як такої, що містить суто сьогоденні інтерпретації та оцінки інформатора.

З’ясовано, як колишні вчителі пригадують «боротьбу з релігією», спрямовану на атеїзацію суспільства, та їхню співвідносність із цієї політикою. Описано залучення вчителів до антирелігійних практиках, що було ознакою радянського часу, через організацію виховного і навчального процесів у такий спосіб, щоб перешкоджати школярам вільно відвідувати храми чи відзначати релігійні свята. Виснувано, що спогади про участь в антирелігійних практиках виявляють у колишніх учителів відчуття глибокого психологічного дискомфорту, тож вони вдаються до механізмів психологічного захисту, описуючи себе заручниками обраної професії, а також про достатньо формальне виконання вимог атеїстичного виховання.

Ключові слова

вчителі, спогади, антирелігійні практики, атеїзм, радянський час, тоталітаризм.

Повний текст

Завантажити оригінал

Author

Oksana HODOVANSKA

DOI

10.33402/ukr.2023-37-135-143

Annotation

The article analyzes the Soviet public policy of «scientific atheism». The analysis was carried out on the basis of oral historical narratives, archival documents, local history materials. It is noted that in the second half of the 20th century the main way of fighting against religion and the church was mass atheistic propaganda. It was justified by the political doctrine of «scientific atheism» and reinforced by a system of state-administrative pressure. With the help of propaganda, the Soviet intellectual elite created an image of the church as an «internal enemy» in order to use it in the process of forming an imaginary community called the «Soviet people». The territorial boundaries of the publication were delineated by the Lviv, Ternopil and Ivano-Frankivsk regions, on the territories of which the memories were recorded.

Attention is given to the textual analysis of memories, which in turn is oriented to the reproduction of the meaning that the teachers placed on their specific life experience today, as well as to the study of the sequence in which the events are arranged in the narrative now, in the present time. It is important in this context to understand the structural difference between what the narrators experienced and what they told, as well as to consider the narrative as containing purely contemporary interpretations and evaluations of the narrators.

The article examines how former teachers recall the «struggle against religion», aimed at the atheization of society and their (co)relation to this policy. It describes the involvement of teachers in anti-religious practices which was a sign of the Soviet era, through the organization of educational and educational processes in such a way, to prevent schoolchildren from freely visiting temples or celebrating religious holidays. It was concluded that memories of participation in anti-religious practices reveal a deep psychological discomfort in former teachers, so they resort to psychological defense mechanisms, describing themselves as hostages of their chosen profession, as well as sufficiently formal fulfillment of the requirements of atheist education.

Keywords

teachers, memories, anti-religious practices, atheism, Soviet era, totalitarianism.

Full text

Download the original

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Жива мова живої країни: про українські діалекти на BestsellerFest

7 серпня 2026 року у Львові, в межах всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest, відбулася подія «Жива мова живої країни. Діалекти та говірки в сучасній літературі».

У розмові взяли участь письменниці Анастасія Литвиненко, Уляна Маляр, Тетяна Жидак та докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Тетяна Ястремська. Модерувала подію літературознавиця, літературна критикиня, лекторка освітніх платформ, головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук.

Утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України спеціалізованої вченої ради для захисту дисертації з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія

На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України від 10 серпня 2026 р. (Протокол № 8), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 10 серпня 2026 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наказ директора Інституту № 45 від 28 липня 2026) з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія.