ЗА «УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ»: ВОЛИНСЬКІ ПОСЛИ ТА СЕНАТОРИ НА ЗАХИСТІ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА В 1930-х РОКАХ

Автор

Руслана ДАВИДЮК

DOI

https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-122-136

Анотація

Розглянуто освітню діяльність волинських парламентарів, спрямовану на захист україномовного шкільництва в 1930-х роках. Доведено, що в питаннях освіти вона була обумовлена важким становищем україномовного шкільництва з огляду на мову навчання, високий рівень неписьменності, недостатню кількість українських шкіл.

Вперше до наукового обігу запроваджено архівні документи, міжвоєнну періодику, що дало змогу проаналізувати основні вимоги щодо розвитку освіти помірковано налаштованих до влади українських послів і сенаторів від Волинського воєводства, простежити реакцію на це польської адміністрації.

З’ясовано, що на волинських парламентарів ІІІ–V каденцій, що обиралися у 1930-х роках, значною мірою впливала політична ситуація у воєводстві, зокрема «волинська програма» Г. Юзевскі. Проаналізовано політичні погляди волинських послів і сенаторів, обґрунтовано їхні практичні дії, зокрема меморандуми, запити, звернення щодо освітніх проблем. Доведено, що парламентарі від Волині систематично наголошували на необхідності скасування закону від 31 липня 1924 р., відомого як «закон Грабського», збільшенні кількості початкових шкіл на Волині, праві українських дітей навчатися рідною мовою, покращенні матеріального стану українських приватних гімназій та їх удержавлення, забезпеченні прав українських учителів. Констатовано, що, незважаючи на системну актуалізацію освітніх проблем парламентарями Волині, наступ на українське шкільництво у Другій Речі Посполитій був державницьким, покликаним інтегрувати Волинь до складу Польської держави, і тривав упродовж усього міжвоєнного періоду. Зазначено, що, незважаючи на тиск влади на українське шкільництво, помірковано налаштовані парламентарі не ставили під сумнів ідею польсько-українського співжиття.

Виснувано, що всі спроби легітимно захищати освітні права українців в умовах польської дискримінаційної політики залишилися нереалізованими, хоча робота вчителів у приватних українських гімназіях і громадсько-політична ситуація в регіоні призвели до появи молодого покоління українців, які були налаштовані радикально вирішувати національне питання в Польщі.

Ключові слова

шкільництво, приватні гімназії, асиміляція, утраквізм, «волинський експеримент», Українська парламентарна репрезентація Волині, Друга Річ Посполита.

Повний текст

Завантажити оригінал

Author

Ruslana DAVYDІUK

DOI

https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-122-136

Annotation

The article examines the educational activities of Volhynian parliamentarians aimed at protecting Ukrainian-language schooling in the 1930s. It is proved that the activities of Volhynian ambassadors on educational issues were conditioned by the difficult situation of Ukrainian-language schooling with regard to the language of instruction, high illiteracy rate, and the lack of Ukrainian schools.

For the first time, archival documents and interwar periodicals were introduced into scientific circulation, which made it possible to analyse the main demands for the development of education of moderate Ukrainian ambassadors and senators from the Volynia Voivodeship and to trace the reaction of the Polish administration.

It is found that the Volhynian parliamentarians of the III–V cadences elected in the 1930s were largely influenced by the political situation in the Voivodeship, in particular, by the «Volhynian Programme» of Henryk Józewski. The author analyses the political views of Volhynian ambassadors and senators, substantiates their practical actions, including memoranda, inquiries, and appeals on educational issues. The parliamentarians, representing Volhynia systematically emphasised the need to repeal the law of 31 July 1924, known as the «Grabski Law», to increase the number of primary schools in Volhynia, to ensure the right of Ukrainian children to study in their native language, to improve the financial situation of Ukrainian private gymnasiums and their maintenance, and to ensure the rights of Ukrainian teachers. It is stated that despite the systematic actualisation of educational problems by Volhynian parliamentarians, the attack on Ukrainian education in the Second Polish Republic had a governmental character, intended to integrate Volhynia into the Polish state and lasted throughout the interwar period. Despite the governmentʼs pressure on Ukrainian education, moderate-minded parliamentarians did not question the idea of Polish-Ukrainian coexistence.

It is found that all attempts to legitimately defend the educational rights of Ukrainians in the context of Polish discriminatory policy remained unrealised, although the work of teachers in private Ukrainian gymnasiums and the socio-political situation in the region led to the emergence of a young generation of Ukrainians who were determined to radically address the national issue in Poland.

Keywords

schooling, private gymnasiums, assimilation, utraquism, «Volhynian Experiment», Ukrainian parliamentary representation of Volhynia, Second Polish Republic.

Full text

Download the original

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Жива мова живої країни: про українські діалекти на BestsellerFest

7 серпня 2026 року у Львові, в межах всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest, відбулася подія «Жива мова живої країни. Діалекти та говірки в сучасній літературі».

У розмові взяли участь письменниці Анастасія Литвиненко, Уляна Маляр, Тетяна Жидак та докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Тетяна Ястремська. Модерувала подію літературознавиця, літературна критикиня, лекторка освітніх платформ, головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук.

Утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України спеціалізованої вченої ради для захисту дисертації з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія

На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України від 10 серпня 2026 р. (Протокол № 8), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 10 серпня 2026 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наказ директора Інституту № 45 від 28 липня 2026) з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія.