ЖІНКИ В ОРГАНАХ РАДЯНСЬКОГО НАРОДОВЛАДДЯ (НА ПРИКЛАДІ УРСР ПОВОЄННОГО ПЕРІОДУ)

Автор
Олександра СТАСЮК
DOI
https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-161-175
Анотація

Простежено здобуття українськими жінками політичних прав в історичній ретроспективі, відзначено складність і дискретність процесу. Наголошено, що першими виборчі права одержали українські жінки в межах Російської імперії (1917), але не змогли ними скористатися вповні через більшовицький переворот, який повернув країну до старої диктаторської системи правління.

Зазначено, що західноукраїнські жінки в умовах міжвоєнної Польщі зуміли стати активними учасницями процесу, виборовши представництво в польському сеймі й сенаті під час двох виборчих каденцій 1928 р. і 1930 р. Констатовано, що хоча і йдеться лише про трьох представниць жіночої статі (О. Левчанівську, М. Рудницьку та О. Кіселевську), проте це був справді дієвий і найяскравіший приклад участі українських жінок у представницьких органах влади за умов відносно демократичної системи.

Висвітлено роль українських жінок у представницьких органах влади УРСР повоєнного періоду. Проаналізовано обов’язки жінок-депутаток та їхнє становище в суспільстві. На основі матеріалів державних архівів і наративних джерел показано реальне становище жінок-депутаток та неможливість реалізації ними депутатських повноважень в умовах командно-адміністративної системи та жорсткого партійного диктату.

Наголошено, що, попри голосні заяви радянського керівництва про активну участь жінок у суспільно-політичному житті країни, радянське жіноче представництво у владі значно поступалося чоловічому і сягало лише 30–35 %. Однак зауважено, що якщо брати до уваги, що впродовж усієї історії людства не існувало прикладу паритетного гендерного урядування, і ситуацію в інших державах, де жінки взагалі не мали виборчих прав, то радянська статистика справді вражає. Наведено статистичні дані, що стосуються кількості жінок у представницьких структурах і виконавчих комітетах рад різних рівнів. Вказано чинники, які сприяли або перешкоджали залученню жінок у владу: формалізований підхід до ролі жінок у радянському суспільстві, партійні квоти, їх надмірна завантаженість на виробництві й сімейними проблемами, охопно з материнством, гендерні стереотипи. Підкреслено фіктивний або напів фіктивний статус жінки-депутата, дієздатність якої обмежувалася «особливостями» радянської виборчої системи та представницької гілки влади загалом.

Наголошено на актуальності залучення жінок у владу в сучасній Україні з метою оптимізації державних рішень і побудови справді демократичного суспільства.


Ключові слова
Українська РСР, повоєнний період, представницькі органи влади, жінки-депутатки.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Oleksandra STASІUK
DOI
https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-161-175
Annotation

The article examines the acquisition of political rights by Ukrainian women in historical retrospect, noting the complexity and discreteness of the process. Ukrainian women were the first to receive the right to vote within the Russian Empire (1917), but were unable to fully use them due to the Bolshevik coup, which returned the country to the old dictatorial system of government.

Western Ukrainian women in interwar Poland managed to become active participants in the process, winning representation in the Polish Sejm and Senate during two electoral cadences in 1928 and 1930. Although there were only two female representatives, M. Rudnytska and O. Kiselevska, their involvement serves as a notable and effective example of Ukrainian women's participation in representative bodies of power within a relatively democratic system.

The paper highlights the role of Ukrainian women in the representative bodies of power of the USSR in the post-war period. The duties of women deputies and their position in society are analysed. Based on the materials of state archives narrative sourcesm the author shows the, the real situation of women deputies and the impossibility of exercising their deputy powers in the conditions of the command and control system and strict party dictates.

The article notes that despite the loud statements of the Soviet leadership about the active participation of women in the socio-political life of the country, Soviet women’s representation in government was significantly inferior to men's and reached only 30–35 %. However, if we take into account that throughout human history there has been no example of parity in gender governance, and the situation in other countries where women did not have voting rights at all, the Soviet statistics are truly impressive. The article presents statistics on the number of women in representative structures and executive committees of the Soviets at various levels. The author points out the factors that facilitated or hindered womens involvement in government: a formalized approach to the role of women in Soviet society, party quotas, excessive workload of women at work and family problems, including motherhood, and gender stereotypes. The author emphasizes the fictitious or semi-fictitious status of a woman deputy, whose legal capacity was limited by the «peculiarities» of the Soviet electoral system and the representative branch of government in general.

The author emphasizes the relevance of women's involvement in government in modern Ukraine in order to optimize government decisions and build a truly democratic society.

Keywords
Ukrainian SSR, post-war period, representative bodies of power, women deputies.
Оголошення:
Новини:

Захист дисертаційної роботи О.М. Осаульчука

11 вересня 2025 р. о 12:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за адресою м. Львів, вул. В. Винниченка, 24 (3-й поверх, конференц зала НТШ) відбудеться захист дисертаційної роботи О.М. Осаульчука «Археологічні дослідження у зонах новобудов України у ХХ  першій чверті ХХІ ст.» (дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія).

Марина Демедюк взяла участь у літньому інституту “Witnessing the War on Ukraine: Testimonies as Cultural Heritage for Future Memory Landscapes»

28-31 липня 2025 року старша наукова співробітниця відділу української літератури Марина Демедюк взяла участь у літньому інституту “Witnessing the War on Ukraine: Testimonies as Cultural Heritage for Future Memory Landscapes», що вже вчетверте організувала Українська асоціація усної історії з метою концептуалізації та збереження свідчень війни як культурної спадщини та будівельного блоку майбутньої історичної пам’яті України.