UKRAINIAN HISTORICAL ANALYSIS OF ICELANDIC SAGAS
In this paper, we attempted to review the key works of Ukrainian researchers in the field of saga studies in the 21st century. We outlined the preconditions for the formation of saga studies in Ukraine and identified key trends, directions, and prospects for developing this field in Ukrainian historiography. The research mentioned is situated within the broader context of intellectual tendencies over the past 30 years of Ukrainian history.
The starting point of saga research in Ukrainian historical science was the collapse of the Soviet Union and a reassessment of the national historical narrative, which considers Ukraine an organic part of the Pan-European space. Icelandic sagas offer a new perspective for envisioning Ukraine’s medieval history.
We identified the primary sources of influence and intellectual borrowings. Soviet and Russian works significantly impacted Ukrainian saga studies. Conversely, Omeljan Pritsak’s Norse studies also held immense historiosophical significance for Ukrainian history. They were translated into Ukrainian between 1997 and 2003. Methodological achievements and approach to systematizing Northern European medieval references to Eastern Europe highlighted directions that warranted further thorough research.
His distinct approach, diverging from that of Russian historians regarding state-building processes in Early Medieval Eastern Europe, enabled Ukrainian scholars to establish a new research framework. This framework allowed for the adaptation of sagas within the context of contemporary Ukrainian perspectives on the history of Rus.
Ukrainian researchers have primarily focused on studying Rus in sagas. Evidence from these texts is often used to support either Normanism or anti-Normanism theories. However, despite these limitations, sagas are often contextualized within a broader framework, comparing them with archaeological materials, ethnographic data, and local written sources. This multidisciplinary approach lends importance to these studies, not only for analyzing perceptions of Rus and its surrounding areas but also for their methodological value, as they can influence comparative studies.
Здійснено огляд ключових праць
українських дослідників ХХІ ст. у галузі сагознавства. Окреслено
передумови формування сагознавчих студій в Україні, ключові тенденції, напрямки
та перспективи розвитку цієї сфери в
українській історіографії. Зазначені дослідження
розглянуто у ширшому контексті інтелектуальних тенденцій у різні періоди
української історії останніх 30 років.
Вказано, що відправною точкою, яка
сприяла початкам дослідження саг в українській історичній науці, був розпад
Радянського Союзу та переосмислення у формуванні національного історичного
наративу, в якому Україна розглядалася як органічна частина
загальноєвропейського простору. Зазначено, що ісландські саги формували нову
перспективу у формуванні візії давньої історії України.
Визначено основні запозичення та
інтелектуальні впливи. Доведено, що
значний вплив на українське сагознавство мали праці радянських та російських
скандинавістів. Зауважено, що велике
історіософське значення мали також нордичні студії Омеляна Пріцака, які були
перекладені українською у 1997–2003 рр. На основі методологічних здобутків
автора, а також систематизації північноєвропейських середньовічних згадок про
Східну Європу окреслено напрямки, які потребували подальших ґрунтовних
досліджень. Завдяки відмінному від російських істориків погляду на
державотворчі процеси у Східній Європі витворено дослідницький підхід, який дав
змогу адаптувати погляд на саги крізь призму сучасного українського бачення
історії Русі.
Стверджено, що здебільшого українські
науковці фокусувалися на дослідженні Русі у сагах. Відзначено, що свідчення цих
текстів часто ставали аргументом на користь теорії Норманізму чи
Антинорманізму. Спостережено, що попри таку обмеженість, саги також вбудовували
у ширшу перспективу, порівнюючи їх із матеріалами археології, етнографічними даними
та локальними писемними джерелами. Виснувано, що все це робить ці дослідження
важливими не лише для аналізу уявлень про Русь та її околиці, а й надає їм
методологічної цінності, адже може сприяти появі компаративних напрацювань.