ВЗАЄМИНИ НАРОДОВЦІВ ІЗ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИМ ДУХОВЕНСТВОМ ТА СВІТСЬКИМИ КОНСЕРВАТИВНИМИ СЕРЕДОВИЩАМИ: СПРОБИ СПІВПРАЦІ Й ІДЕОЛОГІЧНІ РОЗХОДЖЕННЯ (1885–1894)
Зазначено,
що з приходом на греко-католицький митрополичий престол Сильвестра Сембратовича
народовська політична течія вживала заходів для налагодження співпраці з ним. Наголошено,
що на перешкоді цьому відразу стали розбіжності сторін у поглядах на курс
розвитку Греко-Католицької Церкви: С. Сембратович тяжів до переймання
римо-католицьких обрядових практик та порозуміння з поляками, натомість
народовці вимагали розвитку Церкви як інституції з виразно українським національним
характером і завданнями. Показано, що виявом провалу спроб співпраці став
самостійний виступ митрополита на виборах 1885 р. на противагу об’єднаному
народовецько-русофільському комітетові та пропагування ним гасел лояльності до австрійського уряду й поляків. Констатовано,
що політичні ініціативи архиєрея були кваліфіковані народовцями як зрада
національних інтересів, не здобули підтримки в українському суспільстві й
швидко занепали. З’ясовано, що новою спробою співпраці між народовцями і
церковною ієрархією стала програма австрійсько-польсько-українського порозуміння
«нова ера». Вказано, що обидві сторони пішли на взаємні поступки: ієрархія
підтримала течію народовців, які розірвали співпрацю з русофілами та перейшли
на поміркованіші позиції у відносинах із польськими силами. Зауважено, що через
ідеологічні розбіжності союзницькі взаємини між народовцями і клерикальними
колами швидко ускладнилися. Відзначено, що частина кліру звинувачувала «мʼяких»
в індиферентизмі й лібералізмі та вимагала розвитку течії у
консервативно-християнському напрямі. Водночас акцентовано на тому, що чимало
священників підтримали курс народовської течії. Доведено, що припиненням
політичної співпраці між народовцями і святоюрськими колами стала відмова
«мʼяких» від курсу порозуміння як непродуктивного та перехід в опозицію до
уряду і польських кіл.
Стверджено, що в
середовищі народовської течії існувало досить численне світське консервативне
крило, представники якого виступали за співпрацю з греко-католицькою ієрархією
та пропагували курс українсько-польського порозуміння. Виснувано, що відмова
більшості членів течії від політики «нової ери» стала поштовхом для відʼєднання
цього крила діячів від народовецької течії.
народовська політична течія, митрополит Сильвестр
Сембратович, Греко-Католицька Церква, консервативно-клерикальні кола,
українсько-польське порозуміння.
It is noted that with the accession to the Greek-Catholic metropolitan throne of Sylvester Sembratovych, a national political movement took steps to establish cooperation with him. It is emphasized that this was immediately hindered by the sides’ differences in views for the development of the Greek-Catholic Church: S. Sembratovych tended to adopt Roman-Catholic ritual practices and reach an agreement with the Poles, instead the national populists demanded the development of the Church as an institution with a distinctly Ukrainian national character and tasks. It is shown that the failure of attempts at cooperation was manifested by the Metropolitan’s independent performance in the 1885 election, as opposed to the united national populist-russophile committee and it’s promotion of slogans of loyalty to the Austrian government and the Poles. It is stated that the political initiatives of the hierarch were qualified by the national populists as a betrayal of national interests, did not gain support in Ukrainian society and quickly declined. It is noted that a new attempt at cooperation between the national populists and the church hierarchy was the program of the Austrian-Polish-Ukrainian understanding called «New era». It is indicated that both sides made mutual concessions: the hierarchy supported the national populist’s movement, and they, in turn, broke off cooperation with Russophiles and moved to more moderate positions in relations with Polish forces. It is stated that due to ideological differences, the allied relations between the national populists and clerical circles quickly became complicated. It is shown that part of the clergy accused the «soft» ones of indifference and liberalism and demanded of the development of the movement in a conservative-Christian direction. At the same time it is emphasized that many priests supported the course of the national populist’s movement. It is noted that the cessation of the political cooperation between the national populists and the St. George circles was the rejection of the «soft» from the course of understanding as unproductive and the transition to the opposition to the government and Polish circles. It is emphasized that within the national populist’s movement there was a fairly large conservative wing, whose representatives advocated cooperation with the Greek-Catholic hierarchy and promoted the course of Ukrainian-Polish understanding. It is shown that the rejection of the «New era» policies by the majority of the movement’s members became the impetus for the separation of this wing of activists from the national populist’s movement.