ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТИРИ РУХУ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (1920–1950-ТІ РОКИ): УКРАЇНСЬКЕ БАЧЕННЯ
Представлено український
погляд на основні принципи, завдання і напрями зовнішньої політики руху
українських націоналістів у 1920–1950-х роках, показано тенденції,
особливості та повноту вивчення проблеми. Доведено, що першими її дослідниками
були учасники національно-визвольної боротьби. Зауважено, що вони порушили такі
питання, як діяльність націоналістичних об’єднань на міжнародному відтинку у
міжвоєнну добу, мотиви та мета ситуативного союзу ОУН з гітлерівцями в
1939–1941 рр. і причини переходу Організації до тактики підпільної боротьби,
мирні переговори між представниками українського визвольного руху з угорськими
та румунськими військово-політичними колами у 1943–1944 рр., історія
Української дивізії «Галичина». Наголошено, що автори розглядали зовнішню
політику ОУН крізь призму її національно-визвольної концепції. З’ясовано, що історики
радянської доби фактично не вивчали цієї проблеми, їхні праці мали суто
ідеологічне і пропагандистське спрямування.
Зазначено, що концептуальні
підходи представників української діаспори назагал поділяють історики
незалежної України. Вказано, що в їхніх працях набула дальшого розвитку низка
питань, як-от: зовнішня політика ОУН у міжвоєнний період, тактична співпраця
українських націоналістів із німцями у період Другої світової війни, спроба
укласти нейтралітет і антинацистську коаліцію з союзниками Німеччини –
Угорщиною та Румунією, закордонні рейди УПА у перші повоєнні роки, місце і роль
дивізії «Галичина» в боротьбі за українську державність.
Запропоновано рекомендації
дослідникам: поглибленого вивчення потребує питання співробітництва ОУН із
німецькою військовою розвідкою до 1939 р.; необхідно продовжити аналіз рейду
відділів УПА на Захід завдяки залученню до наукового обігу додаткових
матеріалів з архівів Словаччини і Чехії; важливо не припиняти роботу над створенням
соціального портрету учасників «Великого рейду», що стане вагомим внеском у
скарбницю антропологічних досліджень українського визвольного руху. Стверджено,
що існує потреба написати узагальнювальну працю, присвячену зовнішньополітичній
діяльності українських націоналістів у 1920–1950-х роках.
The Ukrainian view on the main principles,
objectives and directions of the foreign policy of the Ukrainian nationalist
movement in the 1920s–1950s is presented, the trends,
peculiarities and completeness of the problem study are shown. It is proved
that the first researchers of it were the participants of the national
liberation struggle. They raised such issues as the activities of nationalist
associations on the international scene in the interwar period, motives and
purpose of the situational alliance of the OUN with the Nazis in 1939–1941 and
the reasons for its transition to underground struggle tactics, peace
negotiations between representatives of the Ukrainian liberation movement with
Hungarian and Romanian military-political circles in 1943–1944, the history of
the Ukrainian Division «Galicia». It is emphasized that the authors considered
the foreign policy of the OUN in the context of its national liberation
concept. It was found that the historians of the Soviet era did not actually
study this problem, their works had a purely ideological and propaganda
orientation.
It is noted that the conceptual approaches of
representatives of the Ukrainian diaspora are generally shared by historians of
independent Ukraine. In their writings, a number of issues were further
developed, such as: foreign policy of the OUN in the interwar period, tactical
cooperation of Ukrainian nationalists with the Germans during the Second World
War, an attempt to conclude neutrality and an anti-Nazi coalition with
Germany’s allies – Hungary and Romania, foreign raids of the UIA in the first
post-war years, the place and role of the Division «Galicia» in the struggle
for Ukrainian statehood.
At the same time, recommendations are offered
to researchers. Thus, the issue of the OUN’s cooperation with German military
intelligence before 1939 needs in-depth study. It is necessary to continue the
analysis of the raid of the UPA departments to the West thanks to the inclusion
in the scientific circulation of additional materials from the archives of
Slovakia and the Czech Republic. It is important not to stop working on
creating a social portrait of the participants of the «Great Raid», which will
become a significant contribution to the treasury of anthropological research
on the Ukrainian liberation movement. It has been asserted that there is a need
to write a general work devoted to the foreign policy activities of Ukrainian
nationalists in the 1920s–1950s.