18 червня 2026 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулася презентація програми кандидата на посаду директора Інституту, члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Ігоря Соляра. У своєму виступі він окреслив стратегічні напрями розвитку наукової установи, зосередив увагу на потребі підвищення якості наукових досліджень, розширення міжнародної співпраці, підтримки молодих науковців та впровадження сучасних підходів до організації наукової діяльності. Окрему увагу було приділено питанням збереження наукових традицій Інституту, розвитку міждисциплінарних досліджень, а також посиленню ролі установи в суспільному та гуманітарному просторі України. Після презентації програми Ігоря Соляра відбулося її обговорення, під час якого наукові співробітники Інституту мали можливість поставити запитання та висловити власні пропозиції щодо подальшого розвитку наукової установи.
УКРАЇНА У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ КОНСЕРВАТИВНИХ І ЛІБЕРАЛЬНИХ УРЯДІВ ПОЛЬЩІ (2005–2025): ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Здійснено порівняльний аналіз зовнішньої
політики Польщі щодо України (2005–2025) крізь призму ідеологічних відмінностей
між урядами «Права і Справедливості» та «Громадянської платформи». Зазначено,
що попри загальний консенсус щодо підтримки суверенітету та євроатлантичної
інтеграції України, методи та пріоритети обох сил суттєво різнилися. Вказано,
що політика ПіС характеризувалася акцентом на національному суверенітеті,
регіональному лідерстві і активній історичній політиці. Зауважено, що уряди
консерваторів просували ідею єдності ЦСЄ як буфера проти російського
неоімперіалізму. Наведено інформацію, що після 2015 р. ПіС реалізовувала
«двоколійну» політику: потужна безпекова підтримка України поєднувалася з
інструменталізацією складних історичних питань, що створювало значну
напруженість у відносинах. Описано, що натомість політика ГП була більш
прагматичною та євроцентричною, з пріоритетом інтеграції у межах ЄС та
просуванням інтересів України через багатосторонні формати, як-от «Східне
партнерство». Відзначено, що уряди ГП намагалися уникати загострення історичних
суперечок, віддаючи перевагу поточному діалогу.
Наголошено, що повномасштабне вторгнення
Росії у 2022 р. стало екзистенційним викликом, який змусив уряд
консерваторів тимчасово відсунути історичні розбіжності на другий план і надати
Україні безпрецедентну військову та гуманітарну допомогу. Простежено, що подальші
кризи, зокрема «зернова», показали, що внутрішньополітичний тиск та економічні
інтереси здатні впливати на стратегічне партнерство. Акцентовано на тому, що повернення
до влади уряду Дональда Туска наприкінці 2023 р. ознаменувало відновлення
більш євроцентричної політики та прагнення вирішувати двосторонні проблеми
через діалог і в межах структур ЄС. Встановлено, що хоча російська загроза є
ключовим фактором, який зміцнює стратегічне партнерство між Польщею та
Україною, однак його стабільність залишається залежною від внутрішньополітичної
кон’юнктури в Польщі та здатності еліт обох країн збалансовувати національні
інтереси зі стратегічними імперативами.
Польща, Україна, зовнішня політика, «Право
і Справедливість», «Громадянська платформа», політичні партії, історична
політика, польсько-українські відносини, російська агресія.
This article presents a comparative analysis of Poland’s foreign policy
towards Ukraine from 2005 to 2025, examined through the lens of ideological
differences between the conservative Law and Justice (PiS) and the liberal
Civic Platform (PO) governments. Despite a broad consensus on supporting
Ukraine’s sovereignty and Euro-Atlantic integration, the methods and priorities
of the two political camps diverged significantly. PiS’s approach was marked by
a strong emphasis on national sovereignty, regional leadership, a robust
transatlantic alliance, and an active historical policy. Conservative
governments, particularly under President Lech Kaczyński, promoted the idea of
Central and Eastern European unity as a buffer against Russian neo-imperialism.
After 2015, PiS adopted a «dual-track» policy: while offering strong security
support to Ukraine, it also instrumentalized contentious historical issues,
which contributed to considerable tension in bilateral relations. In contrast,
Civic Platform pursued a more pragmatic and Eurocentric approach. Its
governments prioritized integration within the EU and advancing Ukraine’s
interests through multilateral frameworks such as the Eastern Partnership. They
also sought to avoid the escalation of historical disputes, emphasizing ongoing
political and economic dialogue instead.
Russia’s full-scale invasion in 2022 became an existential challenge
that prompted the PiS government to temporarily set aside historical grievances
and provide Ukraine with unprecedented military and humanitarian assistance.
However, subsequent crises, notably the «grain crisis», illustrated that
domestic political pressures and economic interests could still influence the
strategic partnership. The return of Donald Tusk’s government in late 2023
signaled a renewed commitment to Eurocentric policies and a preference for
addressing bilateral challenges through dialogue and EU institutions. Although
the Russian threat remains a key factor solidifying the strategic partnership
between Poland and Ukraine, its long-term stability depends on Poland’s
internal political dynamics and the ability of both nations’ elites to balance
national interests with shared strategic imperatives.
Poland, Ukraine, foreign policy, Law and Justice, Civic Platform,
political parties, historical policy, Polish-Ukrainian relations, Russian
aggression.