ЛІТЕРАТУРНА СИЛЬВЕТКА ПЕТРА МАРЦЕНЮКА
Розглянуто життєвий шлях і творчість волинського
журналіста й поета Петра Марценюка (1923–1999) за матеріалами доповненого
видання книжки «Прожите й пережите» (Луцьк, 2024), яка містить його вірші та
спогади, фотокопії документів, а також спогади про нього його колег (упорядниця
– донька Лариса Петрівна Павленко, відома мовознавиця). Простежено драматичну
долю сина хлібороба, якого під час колективізації 1928–1933 рр. за
відмову вступати до колгоспу вислали на Сибір, де він пропав. Петра Марценюка
1949 р., незважаючи на те, що був фронтовиком, мав бойові нагороди, звинуватили
в «націоналізмі» й заслали на Колиму, звільнили 1956 р. на початку хрущовської
відлиги. Зазначено, що він закінчив заочно факультет журналістики Львівського
державного університету ім. І. Франка і працював кореспондентом у
Луцьку, друкувався в обласній та республіканській пресі, видав книжки нарисів.
Схарактеризовано віршову спадщину П. Марценюка.
Зауважено, що її найцінніший пласт становлять автобіографічні вірші, написані,
зокрема, в колимських таборах (розділ «Колимські послання»). Констатовано, що сповідальні
поезії звернуті до матері, дружини, доньки, сестри, племінників, друга. Відзначено,
що П. Марценюк писав також лірику календарно-пейзажну (весняні, осінні та
зимові образки) і календарно-святкову (на Різдво Христове, Водохреще, Новий
рік, про Коляду). Констатовано, що його поезія наскрізь пройнята національним
патріотизмом і колоритом. Привернуто увагу до його вірша «Українські Фермопіли»,
присвяченого героям Крут. Доведено, що майстерними й дотепними є гумористичні та
сатиричні вірші на моральні теми, пізнавально-виховні, динамічні вірші для
дітей. Виснувано, що попри тяжку долю замолоду П. Марценюк згодом був
щасливий як сім’янин, творив життєствердну поезію.
The article examines the
life and work of the Volyn journalist and poet Petro Martseniuk (1923–1999)
based on the materials of the supplemented edition of the book «Lived and
Experienced» (Lutsk, 2024), which contains his poems and memoirs, photocopies
of documents, and memoirs of his colleagues (compiled by his daughter Larysa
Pavlenko, a well-known linguist). The researcher traces the dramatic fate of a
farmer’s son who was exiled to Siberia during the collectivization of 1928–1933
for refusing to join a collective farm, where he disappeared. In 1949, P.
Martseniuk, despite being a veteran and having received combat awards, was
accused of «nationalism» and exiled to Kolyma. He was released in 1956 at the
beginning of the Khrushchev Thaw. He graduated from the Faculty of Journalism
at the I. Franko State University of Lviv and worked as a correspondent in
Lutsk, was published in the regional and republican press, and his books of
essays were edited.
The poetic heritage of
P. Martsenyuk is characterized. It has been noted that its most valuable
layer consists of autobiographical poems, written in the Kolyma camps (the
section «Kolyma Epistles»). The confessional poems are addressed to his
mother, wife, daughter, sister, nephews, and friend. He also wrote calendar and
landscape lyrics (spring, autumn, and winter images) and calendar and holiday
lyrics (for Christmas, Epiphany, New Year, and Koliada). Poetry is imbued with
national patriotism and color. The poem «Ukrainian Fermopiles» dedicated to the
heroes of Kruty is noteworthy. Humorous and satirical poems on moral themes,
educational and dynamic poems for children are skillful and witty. Despite the hard
fate of his youth, P. Martsenyuk was later happy as a family man and wrote
life-affirming poetry.
Відбулася сесія загальних зборів Відділення історії, філософії та права НАН України
Цифрові інструменти та ресурси сучасних історичних досліджень
21 квітня 2026 р. о відбудеться 15:00 відкрита лекція Цифрові інструменти та ресурси сучасних історичних досліджень доцента кафедри історії Центральної та Східної Європи і спеціальних галузей історичної науки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, стажиста Центру дослідження українсько-польських відносин Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України, кандидата історичних наук Вітенка Миколи Дмитровича