ФОРМУЛЯР КОРОЛІВСЬКИХ УНІВЕРСАЛІВ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХVІІ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ РЕЛЯЦІЙНИХ КНИГ ҐРОДІВ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА)

Формуляр документів Нового Часу є малодослідженим. Він відмінний від звичного  середньовічного, адже повинен був відповідати на потреби ранньомодерного суспільства.  Зокрема, населення Речі Посполитої Нового Часу мало «інформаційний голод». На це  відреагував королівський двір, пропонуючи документи зі «своєю» інформацією. Серед  них були й монарші універсали, які інтенсивно видавали в другій половині ХVІІ ст. В  першу чергу вони повинні були донести офіційні відомості значній частині суспільства.  Останнє вплинуло на форму цього документа. У статті опрацьовано монарші універсали, які протягом останньої третини ХVІІ ст. приносили до ґродів Руського воєводства  (а саме до Львівського, Перемишльського, Сяноцького, Галицького, Теребовельського,  Жидачівського та Холмського). Вони відклалися у їх реляційних (чистових) книгах. В  процесі дослідження зроблено висновок, що королівський універсал зберіг більшість  складових класичного формуляру, необхідних для сприйняття його документом. Проте,  значну його частину займали наррація (з причинами видачі документа) та диспозиція (з  конкретним розпорядженням, яке оголошували універсалом). Крім того, була в цього документа й незвична клаузула – кінцева публікація з вимогою якнайшвидшого поширення  змісту універсалу серед значної частини суспільства. Такі особливості формуляру цього  документа відображають прагнення королівського двору відповісти та задовольнити  одну із потреб (а саме – інформаційну), яку мало суспільство тогочасної Речі Посполитої.

королівський універсал, формуляр, клаузула, кінцева публікація, 

інформаційні запити, документ.