Вказано, що одним із завдань командування у створеному з початком
Світової війни Легіоні УСС стало забезпечення бійцям можливості задовольняти
свої духовно-релігійні потреби. Наголошено, що більшість січовиків визнавали
себе віруючими, лави легіону обʼєднували представників різних віросповідань і
конфесій, серед яких домінували греко-католики. Проілюстровано, що новобранці,
які проходили бойовий вишкіл у резервній частині УСС, а також бійці, що
перебували на відновленні після поранень, мали можливість відвідувати
богослужіння, а для надання їм духовної послуги було при значено капелана.
Наголошено, що участь у відправах ставала виявом бажання і духовної потреби
самих бійців, якою вони охоче користувалися. Вказано, що капеланський супровід
існував і для бійців, які перебували на фронті. Зазначено, що протягом війни цю
посаду почергово обіймало кілька греко-католицьких священників. Описано, як
військові душпастирі відвідували бійців на лінії фронту, організовували для них
польові богослужіння та сповідь, розраджували, підтримували, залишалися близько
навіть в умовах активних обстрілів і небезпеки. Зазначено, що такі богослужіння
та духовні відвідини ставали джерелом моральної підтримки для бійців.
Зауважено, що відзначення великих свят літургійного року організовували в
легіоні з особливою урочистістю. Закцентовано, що особливі емоції серед
стрільців викликало святкування Різдва, що асоціювалося з дитинством і родиною,
а частковою розрадою та способом психологічної втечі від сумної реальності
ставало виконання колядок, однак серед бійців не спостерігалося тенденції
нарікання на Бога. Проілюстровано, що при ватна молитва часто товаришила бійцям
на щодень, а в моменти особливої небезпеки і загроз ставала духовною опорою.
