АГРАРНЕ ПИТАННЯ ЯК ПОЛІТИЧНА ДОМІНАНТА МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІ

Автор
Виздрик Віталій
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2025-21-181-189
Анотація
Комплексно проаналізовано аграрну політику Другої Речі Посполитої на західноукраїнських землях у міжвоєнний період (1919–1939) в контексті реалізації польської колонізаційної стратегії. Досліджено, як формально задекларовані цілі земельної реформи – ліквідація великої земельної власності, створення самостійних фермерських господарств, зменшення аграрного перенаселення – польська влада використала для досягнення політичних і національних цілей. Особливу увагу приділено аналізу законодавчих актів 1919, 1920 та 1925 рр., які регламентували перебіг реформ, а також їх реальному втіленню на територіях, де переважало українське населення. Доведено, що основним інструментом колоніальної політики стала система військово-цивільного осадництва, яка передбачала надання привілейованих умов польським ветеранам і добровольцям на сході держави. Зазначено, що осадники отримували землю безкоштовно, користувалися фінансовими пільгами, а також їх активно залучали до адміністративного управління на місцях, що підривало позиції корінного українсько го селянства. Стверджено, що створення таких поселень виконувало не лише економічну, а й чітко окреслену геополітичну функцію – слугувало інструментом закріплення польського етнічного і політичного контролю на українських територіях. Розглянуто і правові механізми дискримінації: законодавче встановлення нерівних норм землеволодіння для різних регіонів, обмеження прав українців на придбання землі, переважно добровільна парцеляція, сприятлива для великих землевласників, а також роль Державного сільськогосподарського банку, який кредитував переважно заможні польські господарства. Також проаналізовано вплив спекулятивного зростання цін на землю, що унеможливлювало її придбання мало- і безземельними українськими селянами. Аграрну політику Другої Речі Посполитої розглянуто як цілісний комплекс заходів, спрямованих на колонізацію західноукраїнських земель під виглядом соціально-економічної реформи. Зазначено, що вона не вирішила аграрного питання, а навпаки – по глибила соціальну й національну напругу в регіоні. Виснувано, що одержані результати сприяють глибшому розумінню специфіки національної політики міжвоєнної Польщі, соціальної структури західноукраїнського села, а також причин зростання протестного потенціалу серед українського селянства в міжвоєнний період. 
Ключові слова
земельна реформа, міжвоєнний період, аграрні відносини, Західна Україна, колонізаційна політика.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Vitalii VYZDRYK
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2025-21-181-189
Annotation
The article is devoted to a comprehensive analysis of the agrarian policy of the Second Polish Republic in the Western Ukrainian lands during the interwar period (1919–1939), inthe context of the implementation of the Polish colonization strategy. The author examines how the formally declared goals of land reform – elimination of large landownership, creation of independent farms, and reduction of agrarian overpopulation – were utilized by the Polish authorities to achieve political and national objectives. Special attention is given to the analysis of legislative acts from 1919, 1920, and 1925, which regulated the course of reforms, as well as their actual implementation in territories predominantly inhabited by Ukrainians. The study demonstrates that a key instrument of colonial policy was the system of military civilian settlement, which provided privileged conditions for Polish veterans and volunteers in the eastern parts of the state. These settlers received land free of charge, enjoyed financial benefits, and were actively involved in local administrative governance, thereby undermining the position of the indigenous Ukrainian peasantry. The creation of such settlements served not only economic but also clearly defined geopolitical purposes – functioning as a tool to consolidate Polish ethnic and political control over Ukrainian territories. The article also examines the legal mechanisms of discrimination: legislatively established unequal land ownership standards for different regions, restrictions on Ukrainians’ rights to acquire land, the predominantly voluntary nature of parcelling (which favored large landowners), and the role of the State Agricultural Bank, which primarily provided credit to wealthy Polish farms. Additionally, the speculative rise in land prices is analyzed, which made land acquisition impossible for land-poor and landless Ukrainian peasants. The agrarian policy of the Second Polish Republic is presented as a comprehensive set of measures aimed at colonizing the Western Ukrainian lands under the guise of a socio-economic reform. Rather than resolving the agrarian question, it deepened social and national tensions in the region. The findings contribute to a deeper understanding of the specifics of the national policy of interwar Poland, the social structure of the Western Ukrainian village, and the reasons for the growing protest potential among the Ukrainian peasantry during the interwar period.
Keywords

land reform, interwar period, agrarian relations, Western Ukraine, coloniza tion policy.

Оголошення:
Новини:

Вічна та світла пам'ять!

Колектив Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України висловлює щирі співчуття завідувачу відділу історії середніх віків, кандидату історичних наук, старшому досліднику Іллі Паршину та усій родині з приводу важкої втрати - відходу у засвіти його Батька Леонтія.

Вічна та світла пам’ять!

Вітання з Різдвом та Новим роком!

Сердечно вітаємо з Різдвом Христовим та Новим роком!