Зазначено, що в останні
роки було опубліковано численні праці з історії ультра правих партій в
Угорщині, однак наукова література, що стосується історії Закарпаття 1938–1944
рр., зазвичай лише побіжно згадує ультраправі рухи. Тому висвітлено організаційні
зусилля, здійснені в Закарпатті Націонал-соціалістичною угорською партією –
Гунгаристським рухом і партією «Стрілохрест» у період із 1938 р. по 1942 р.
Констатовано, що 1942 р. став переломним моментом в історії руху в Закарпатті,
оскільки 74 місцеві осередки вийшли з партії «Стрілохрест» і приєдналися до
Угорської націонал-соціалістичної партії. Зауважено, що розпад єдності партії
«Стрілохрест» також вплинув на політичне життя Закарпаття – політичний ландшафт
ультраправих у регіоні зазнав змін: вплив партії «Стрілохрест» помітно
зменшився, тоді як Партія угорського відродження та Угорська
націонал-соціалістична партія почали здобувати підтримку. Через обмеження
обсягу і складність подій зосереджено увагу лише на періоді до цього перелому,
тобто на 1938–1942 рр. Застережено, що термін «Закарпаття» в назві статті
охоплює як угорськомовну низинну смугу, приєднану в листопаді 1938 р., так і
гірські русинські території, повернуті в березні 1939 р. Наголошено, що сучасне
Закарпаття не становило єдиної адміністративної одиниці в період із 1938 р. по
1944 р.: території, приєднані за Першим Віденським арбітражем, були інтегровані
в угорську систему повітів, а окрема адміністративна одиниця під назвою
«Закарпатське намісництво» була створена в гірських територіях, по вернутих
1939 р. Тому констатовано, що в географічному плані ця стаття охоплює обидві
адміністративні одиниці, а термін «Закарпаття» використано винятково для
зручності. У процесі дослідження вивчено переважно матеріали, збережені в
Берегівському відділенні Закарпатського обласного державного архіву. Особливо
цінними визнано документи різних адміністративних органів, що містять офіційні
звіти, повʼязані з партією «Стрілохрест», реєстраційні картки місцевих
осередків, імена місцевих партійних лідерів тощо. Водночас зазначено, що хоча
Берегівський архів має надзвичайно багатий джерельний матеріал, фонди, які
містять документи 1938–1944 рр., часто неповні та містять лише фрагментарні
джерела, крім того, значні групи доку ментів, як-от матеріали заступника жупана
Березького повіту, наразі недоступні для дослідників.