AFTER MAIDAN AND THE OCCUPATION OF CRIMEA: UKRAINIAN-BELARUSIAN RELATIONS IN EARLY 2014 IN THE INFORMATION SPACE OF UKRAINE
Автор
Pavlo ARTYMYSHYN
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2025-21-258-280
Анотація
The image of Ukrainian-Belarusian relations in February–April 2014
(against the backdrop of events in Ukraine after the victory of the Revolution
of Dignity and the occupation by Russia of the Ukrainian peninsula of Crimea
and part of Eastern Ukraine) in the information space of the Ukrainian state is
analyzed. It is found that stories about Ukrainian-Belarusian relations during
February–April 2014 (and even since the end of 2013) in the information space
mainly circulated around such key areas as: the prospects of Ukraine’s European
integration course as an alternative to joining the Customs Union of the
Eurasian Economic Union (of which, in particular, the Republic of Belarus was a
member); assessments by the Belarusian side, led by President A. Lukashenko, of
the events of the Revolution of Dignity and the further formation of the new
Ukrainian government that led Ukraine after the victory of the Maidan; Minsk’s
perception of the Russian occupation of Crimea and the delineation of its legal
status after March 2014; Belarusian approaches to Russian aggression against
Ukraine in the East of Ukraine with the subsequent start of the Anti-Terrorist
Operation there. It is noted that in Ukraine it was emphasized that at each of
the mentioned stages the position of official Minsk was marked by significant
maneuvering between the desire, on the one hand, to continue to maintain
diplomatic relations with Ukraine even in post-Maidan conditions, and on the
other hand, to remain in the discourse of Russian narratives, which was
manifested in particular in the non-voting of the Belarusian delegation at the
General Assembly level on March 27, 2014 for Resolution No. 68/262 on the
territorial integrity of Ukraine. So, under such circumstances, even the
theoretical possibility of creating a platform for peace negotiations on the
basis of Minsk in the context of the war in Donbas was not perceived positively
by everyone in Ukraine, believing that in this case Russia would not receive a
neutral, but a favorable field for itself, on which it would be easier for it
to impose ultimatums regarding, for example, the federalization of Ukraine or
the status of the Russian language there, completely nullifying the existing
support for the Ukrainian side from Western European and American partners.
Ключові слова
Maidan, Revolution of Dignity, Russian occupation of the Crimean
Peninsula, Russian-Ukrainian war, Donbas, Republic of Belarus, Ukraine,
information space.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Павло АРТИМИШИН
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2025-21-258-280
Annotation
Проаналізовано образ українсько-білоруських відносин у лютому–квітні
2014 р. (на тлі подій в Україні після перемоги Революції Гідності й окупації
Росією українсько го півострова Крим і частини Сходу України) в інформаційному
просторі Української держави. Констатовано, що сюжети щодо
українсько-білоруських відносин упродовж лютого–квітня 2014 р. (і навіть ще з
кінця 2013 р.) в інформаційному просторі переважно циркулювали довкола таких
основних напрямів: перспективи євроінтеграційного курсу України як альтернативи
вступу до Митного союзу Євразійського економічного сою зу (членом якого була,
зокрема, Республіка Білорусь); оцінки білоруською стороною на чолі з
Президентом А. Лукашенком подій Революції гідності та подальшого становлення
нової української влади, яка очолила Україну після перемоги Майдану; сприйняття
в Мінську російської окупації Криму й окреслення його юридичного статусу після
берез ня 2014 р.; білоруські підходи до російської агресії проти України на
Сході України з подальшим початком там АТО. Відзначено, що в Україні
зауважували, що на кожному з цих етапів позиція офіційного Мінська відзначалася
значним лавіруванням між прагненням надалі підтримувати з Україною навіть у
постмайданних умовах дипломатичні відносини і радше все ж перебуванням у
дискурсі російських наративів, що, зокрема, виявилося в неголосуванні
білоруської делегації на рівні Генеральної Асамблеї 27 березня 2014 р. за
Резолюцію про територіальну цілісність України № 68/262. Зазначено, що за таких
обставин навіть теоретичну ймовірність створити на базі Мінська майданчик для
про ведення мирних переговорів у контексті війни на Донбасі не всі в Україні
сприймали позитивно, вважаючи, що в такому випадку Росія отримає не нейтральне,
а сприятливе та прихильне для себе поле, на якому їй буде легше нав’язувати
ультиматуми щодо, наприклад, федералізації України чи тамтешнього статусу російської
мови, цілком нівелюючи наявну підтримку української сторони з боку
західноєвропейських та американських партнерів.
Keywords
майдан, Революція Гідності, російська окупація Кримського півострова,
російсько-українська війна, Донбас, Україна, Республіка Білорусь, інформаційний
простір.
Full text
Download the original
Оголошення:
Новини:
Колектив Інституту сердечно вітає з 70-річним ювілеєм доктора історичних наук, провідного наукового співробітника відділу середніх віків Александровича Володимира Степановича
Колектив Інституту сердечно вітає з 70-річним ювілеєм доктора історичних наук, провідного наукового співробітника відділу середніх віків Александровича Володимира Степановича і бажає ювілярові міцного здоров’я, творчого натхнення і всіляких гараздів на многії літа!
Формуємо нову культуру пам'яті: співпраця із владою і громадськістю Львівщини
1 березня 2026 р. завідувач відділу "Центр дослідження українсько-польських відносин" Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, доктор історичних наук Микола Литвин у складі делегації Львівської області взяв участь у вшануванні місць української пам'яті на території сусідньої Польщі. Учасники акції - представники влади, науковці, краєзнавці, представники суспільно-культурних товариств депортованих "Лемківщина", "Надсяння", "Холмщина", місцевих українських товариств Польщі організували пропам'ятні заходи, зокрема на цвинтарі в Горайці, де поховані українські жертви зруйнованого 1945 р. села; на горі Монастир, де поховані вояки УПА, що прийняли бій із відділом НКВС. Українські представники мали нагоду також відвідати цвинтарі Першої світової війни у селі Верхрата (біля місцевої церкви та на горі Монастир).
