Відділ археології

Сьогоднішній відділ археології має давні наукові традиції. Він пройшов кілька трансформацій і реорганізацій, підпорядковуючись кільком академічним структурам, але в основі своїй завжди залишався провідним науковим осередком археологічних досліджень заходу України.

Створений 8 лютого 1940 р. як Львівський відділ Інституту археології АН УРСР на базі науковців ліквідованого Наукового товариства імені Шевченка та археологів реорганізованого Львівського університету.

Ядро відділу складали відомі професійні археологи – Ярослав Пастернак, Іван Старчук, Казимир Маєвський, Стефан Круковський, Йосип Пеленський. Деякий час працював у відділі художником-креслярем Тадеуш Журовський. Очолив відділ Маркіян Юліанович Смішко.

У період до червня 1941 р. провідну роль у львівській археології відігравав Ярослав Пастернак, який вів масштабні розкопки у Крилосі-Галичі, Пліснеську.

У 1944 р. у визвольному Львові Відділ Інституту археології АН УРСР поновлюється (7 осіб). Під час війни і одразу ж по війні більшість польських археологів виїхало до Польщі. Змушені були емігрувати й окремі українські вчені (Ярослав Пастернак, Левко Чикаленко, Валерія Козловська, Юрій Полянський); був замордований німецькими окупантами Олег Кандиба.

У радянський час впроваджується нова система наукової роботи, суворого контролю, звітності, підвищення ідейного рівня і т.д. У 1944 р. у відділі відновили роботу Маркіян Смішко, Іван Старчук та Казимир Маєвський. Останній у 1945 р. виїхав до Вроцлава. Деякий час після війни у відділі працювали Юрій (Єжи) Кульчицький, Броніслав Білінський і Ришард Ганшинєц (також виїхали до Польщі). У 1945 р. до відділу зачислено Йосипа Пеленського і Олександра Феніна. У 1946 р. відділ археології поповнився Олексієм Ратичем (1906─1975).

У 1947 р. у 19-тирічному віці до Відділу на посаду художника-реставратора прийшла працювати Лариса Крушельницька. Прохи пізніше – Петро Завада, Валентина Кравець, Сергій Судаков. У кінці 1949 – на початку 1950 років пройшла чергова сталінська чистка, внаслідок чого були звільнені окремі наукові і майже всі науково-допоміжні працівники (деякі заслані в Сибір).

У 1950 р. Відділ поповнився трьома новими, уже досвідченими науковими працівниками з Києва, які на довгий час зайняли провідні позиції в археології Західної України. Це Юрій Захарук, Олександр та Катерина Черниші.

Наступний важливий етап розвитку археології у Львові і загалом у західноукраїнському краї пов’язується із утворенням Інституту суспільних наук АН УРСР, який був заснований постановою Ради Міністрів Союзу РСР 21 лютого 1951.

Звичайно, усі штатні працівники Львівського відділу Інституту археології АН УРСР автоматично перейшли до відділу археології Інституту суспільних наук. Це уже згадувані Маркіян Смішко, Олександр Черниш, Катерина Черниш, Юрій Захарук, Олексій Ратич, Йосип Пеленський, Валентина Кравець, Лариса Крушельницька і Олександр Фенін.

Передчасно помер у 1950 р. Іван Старчук. Практично лише один рік (1951-1952) числився у Відділі 70-річний Йосип Пеленський.

Таким чином, у новосформованому відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР на початок 1950-х років визначились спеціалісти за головними археологічними періодами регіону. Палеолітом і мезолітом Подністер’я і загалом заходу України займався Олександр Черниш. Неоліт і енеоліт (трипільська культура басейну Середнього Дністра) вивчала Катерина Черниш. Трипільську культуру та інші енеолітичні культури Волині досліджував Юрій Захарук. Трипільську культуру Поділля вивчала Валентина Кравець (у середині 1950 рр. відійшла від археології), ранньозалізний вік та культури римського періоду тривалий час досліджував Маркіян Смішко, давньоруським періодом займався Олексій Ратич.

У 1950-х роках у відділ прийшли працювати Вітольд Ауліх- спеціаліст з давньоруської археології, зокрема Галицько-Волинської держави (довголітні дослідження Крилоса), Володимир Баран – нині член-кореспондент НАН України, відомий вчений періоду римського часу та ранніх слов’ян, Ігор Свешніков – знаний фахівець енеоліту та бронзового віку. У 1960-х роках у відділі почали працювати Володимир Савич – спеціаліст з пізньопалеолітичної доби (розкопки знаменитої Куличівки в Кременці), Володимир Цигилик – учень М. Смішка, дослідник римської доби, і багато працівників науково-допоміжного персоналу. Тривалий час працював у відділі пізніше довголітній викладач Львівського університету Микола Пелещишин. Відомі в наукових колах прізвища Володимира Шеломенцева-Терського,(дослідника давньоруського часу), Романа Багрія (дослідника середньовічного Львова та інших міст заходу України).

У 1963 – 1968 рр. Інститут суспільних наук АН УРСР знаходився в підпорядкуванні Львівського університету (Міністерство вищої щколи та середніх спеціальних учбових закладів), що негативно вплинуло на його науковий потенціал.

Треба згадати наукових працівників відділу, які не так давно назавжди покинули нас. Тривалий час працював у відділі і досліджував середньовічну фортецю Тустань Михайло Рожко, трагічно загинув молодий здібний науковець, знавець давньоруської доби Олександр Овчінніков, пішов з життя відомий археолог Закарпаття, також працівник відділу Іван Попович, ще раніше помер Степан Пеняк – також дослідник старожитностей Закарпатської області. Крім них у 1990-тих роках померли Роман Багрій, Володимир Шоломенцев-Терський, Олександр Черниш, Вітольд Ауліх, Володимир Савич, Ігор Свешніков. Після 40 років праці у відділі перейшла на роботу директором Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника Лариса Крушельницька (тепер на пенсії).

Працювали у відділі, але з різних причин змінили місце роботи археологи Орест Корчинський, Олена Джеджора, Василь Івановський, Михайло Филипчук та ін.

У 1992 р. Інститут суспільних наук було реорганізовано і переіменовано на Інститут українознаства ім. Івана Крип’якевича НАН України. Майже в повному складі відділ археології перейшов до нового наукового закладу.

Сьогодні у відділі працюють 2 доктори історичних наук (завідувач відділу Олександр Ситник та провідний науковий співробітник Леонід Мацкевий), кандидати історичних наук Віра Гупало, Павло Пеняк, Володимир Цигилик, Микола Бандрівський, Віктор Войнаровський, кандидат архітектури Юрій Лукомський, науковий працівник Михайло Потушняк, молодші наукові працівники Роман Грибович, Віталій Конопля, Василь Оприск, Дмитро Павлів, Руслан Коропецький, секретар відділу Наталя Булик, інженер Дарія Романова, лаборанти Лариса Чорнописька, Андрій Гавінський, Яна Яковишина і Віталій Ляска, художник Ігор Принада. Впродовж багатьох років проводить археологічні дослідження вчений секретар інституту Володимир Петегирич.

Неможливо перерахувати усі пам’ятки, що досліджувалися працівниками відділу, так само – усі монографії, збірники, наукові статті та інші публікації. Їх тепер сотні і навіть тисячі. Відділ був і залишається провідною науковою археологічною установою на заході України.

Відзначимо лише найважливіші здобутки працівників відділу за більше ніж 65 річний період наукової діяльності. Це широкі роботи на Дністрі, перш за все, дослідження палеолітичних пам’яток експедицією під керівництвом Олександра Черниша – Молодового І, Молодового 5, Кормані 4, Оселівки - пам’яток, що дістали світову славу у зв’язку із відкриттям у 1959 решток першого в світі житла неандертальця. Так само широко відомі дослідження Володимира Савича на верхньопалеолітичній стоянці Куличівка в Кременці, стояках Липа І і Липа 6. В останні десятиліття відкриті досить ранні середньопалеолітичні пам’ятки на Поділлі і Прикарпатті, що датуються часом 250-100 тис. р. тому (дослідження Олександра Ситника на стоянках Великий Глибочок І, Буглів 5, Єзупіль І, Пронятин). Мезолітичні дослідження здійснюють Роман Грибович (стоянки нобельської індустрії на Волині) та Леонід Мацкевий (багатошаровий грот Прийма І, Кам’яниця І, ІІ, біля с. Незвисько).

Серед неолітичних пам’яток найбільше значення мають поселення культури лінійно-стрічкової кераміки біля сс. Незвиська, Звинячина та Гончарів (розкопки в 1950-х роках Катерини Черниш, Юрія Захарука, Миколи Пелещишина). У Закарпатті неолітичні пам’ятки біля Дрисино, Дяково, Заставне, що належать до лендельської та тисо-полгарської культури (розкопки Ф.Потушняка).

Проблеми трипільської культури розвяязувалися на базі досліджень таких поселень, як Ленківці і Бодаки (Катерина Черниш), Костянець, Лози, Звинячин, Колодрібка, Сухостав, Кошилівці, Городниця, Вікторів, Комарів, Лисичники та ін. (Юрій Захарук, М.Пелещишин, Валентина Кравець, Сергій Судаков, Віталій Конопля).

Культуру лійчастого посуду вивчали на таких поселеннях – Зимне, Лежниця, Тадані, Винники (Юрій Захарук та Микола Пелещишин). Значну кількість поховань у кам’яних гробницях культури кулястих амфор вивчив Ігор Свешніков, зокрема в Хартонівцях, Довгому та ін.

Так само культуру шнурової кераміки досліджували Юрій Захарук, Ігор Свешніков, Дмитро Павлів (Кульчиці, Кавське, Болехівці, Попівці, Городок, Ззів та ін.). Із пам’яток пізньолужицької культури треба назвати цікаві могильники, досліджені біля сіл Вільхове і Скварява, ульвівецької групи – біля сс. Тяглів і Рованці (Дмитро Павлів).

Культуру Ноа пізньобронзового часу вивчали Лариса Крушельницька, Маркіян Смішко, Володимир Баран, Олександр Ситник (Бовшів, Стецівка, Непоротове, Заліски, Назаренкове, Воля).

Важливі центри решток солеваріння гальштатського часу досліджені Ларисою Крушельницькою біля сіл Лоєва та Текуча, могильники цього часу – в Заваллі, Сопоті, поселення – в Городниці, Грущеві. Загалом пам’ятки ранньозалізної доби у західному регіоні України досліджено досить повно. Це відомі поселення і могильники різних культур та їх локальних варіантів (Ленківці, Висоцьке, Золочів, Лагодів, Непоротове, Ріпнів, Звинячин, Перебиківці). Особливо цінні та багаті матеріали здобуті на могильнику висоцької культури в Петрикові (Микола Бандрівський).

Пам’ятки пшеворської, зарубинецької, черняхівської та липицької кульур відомі поблизу Звенигорода, Незвиська, Вікнин Великих, Острівця, неслухова, Сокільників, Ремезівців, Оселівки, Майдана Гологірського, Черепина, Бовшева, Болотні, Залісків, Чорнівки та ін. пунктів в результаті досліджень, проведених Маркіяном Смішком, Володимиром Бараном, Володимиром Цигиликом, Ігорем Свешніковим, Ларисою Крушельницькою, Віктором Войнаровським. Важливі археологічні джерела здобуті під час розкопок таких пам’яток, як Паладь на Закарпатті, Свірж у Верхній Наддністрянщині (гончаний комплекс). Майстерню по виготовленню шкла 2 - 4 ст. н. е. відкрито і досліджено Маркіяном Смішком у Комарові на Середньому Дністрі.

Однією з культур, що має принципове значення для регіону, є культура карпатських курганів, вивченню якої приділив багато уваги Макіян Смішко (пам’ятки біля Ізи, Глибокого в Закварпатті, Болехівців у Прикарпатті та ін.). Ранньослов’янські поселення та могильники вивчалися у Зимному, Бовшеві, Зеленому Гаї, Пліснеську, Колодрібці, Городку, Стільському та ін. (дослідження Вітольда Ауліха, Володимира Барана, В.Войнаровського, Степана Пеняка, Павла Пеняка, Михайла Филипчука.

Проблемами давньоруського періоду на західноукраїнських землях займалося багато провідних працівників відділу – Ярослав Пастернак, Іван Старчук, Олексій Ратич, Вітольд Ауліх, Роман Багрій, Володимир Шеломенцев-Терський, Орест Корчинський, Михайло Рожко, Степан Пеняк, Ігор Свешніков. Сьогодні ці питання успішно вирішують Володимир Петегирич, Віра Гупало, Юрій Лукомський, Василь Оприск. За час існування відділу досліджувались княжі міста Галич (Крилос), Львів, Звенигород, Володимир-Волинський, Теребовля, Пліснеськ, Судова Вишня, Белз, Перемиль та ін., десятки городиш, селиш, могильників, святилищ. Отримано величезний різносторонній матеріал, який лише частково опубліковано в окремих виданнях.

Археологічні дослідження різних епох підсумовані у багатьох монографічних роботах працівників, проте вийшло у світ і два випуски (по два і три томи у 1970-х і 1990-х роках) узагальненої археології західноукраїнських земель. Підійшов час готувати наступний випуск.

Оголошення:
Новини:

Щодо конкурсу на заміщення вакантних посад завідувачів відділів

Затверджено перелік учасників конкурсу на заміщення вакантних посад завідувачів відділів

Оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад старшого та молодшого наукових співробітників

Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича оголошує конкурс на заміщення вакантних посад старшого та молодшого наукових співробітників
Видання:

Пам’ять та ідентичність українських греко-католиків. Про джерела історичної політики УГКЦ.