Соляр Ігор Ярославович

директор інституту, доктор історичних наук, професор

Народився 30 січня 1968 року в м. Жовква Львівської області.

1991 року закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника.

В Інституті від 1991 року: аспірант відділу новітньої історії (1991–1994), історик-архівіст (1994–1997), молодший науковий (1997–2006), науковий (2006–2011), старший науковий співробітник відділу новітньої історії (2011–2013), заступник директора з наукової роботи (2013–2015), директор Інституту (від 2018 року і дотепер).

1995 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема консолідації національно-державницьких сил Західної України (1923–1928)» (науковий керівник – професор, доктор історичних наук Ю.Ю. Сливка)

2004 року присвоєно вчене звання доцента кафедри політичних наук та філософії.

2012 року захистив докторську дисертацію «Зовнішні орієнтації національно-державницьких партій Західної України (1923–1939)» (науковий консультант – професор, доктор історичних наук І.Г. Патер).

2014 року присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «історія України».

Викладацька діяльність: Львівська академічна гімназія (1997–2000), Львівський національний університет імені Івана Франка (1998–1999), Національний лісотехнічний університет (2000–2002), Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України (2002–2005), Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного (від 2015 року і дотепер).

Член експертної комісії ДАКіЛ МОН України з історичних наук (від 2015).

Член Спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України, від 2013 – заступник голови Спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01, від 2019 – Голова Спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01.

Член редколегії наукових збірників «Новітня доба», Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність».

Наукові зацікавлення: історія Західної України  між двома світовими війнами ХХ ст., військова історія, сучасні державотворчі процеси.

Google Scholar: https://scholar.google.com.ua/citations?hl=uk&user=IYahRh0AAAAJ

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0439-6957

Scopus: https://www.scopus.com/authid/detail.uri?origin=resultslist&authorId=57431978200&zone=

Е-mail: isoliar@ukr.net

Перелік наукових праць у форматі pdf.

Оголошення:
Новини:

Відбулася Міжнародна наукова конференція «Мовознавча спадщина Левка Полюги: традиції та перспективи»

14 листопада 2025 року своє 95-річчя відзначав би Професор Левко Михайлович Полюга – відомий лексикограф, знаний історик мови, досвідчений та справедливий учитель і викладач, чуйний та мудрий порадник, наставник та колега. Значна частина життя Левка Полюги пов’язана з Інститутом українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН, де він працював від 1957 р., а від 1991 року – провідний науковий співробітник відділу української мови. Професор поєднував наукову діяльність із викладацькою, зокрема у Національному університеті «Львівська політехніка» (професор кафедри української мови) та Львівському національному університеті ім. Івана Франка (професор кафедр загального мовознавства та української мови).

Утворення разової ради в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України від 25 листопада 2025 р. (Протокол № 10), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наказ директора Інституту № 56 від 25.11.2025 р.) з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю В9 Історія та археологія.
Видання:

Воскресні богослужіння київського Октоїха 1629 року (доповненого текстами піснеспівів українських джерел XVII–XVIII cт.)