25 жовтня 2016 року в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулося 26-те засіданя наукового семінару відділу української літератури.
Доповідачкою була Мар'яна Гірняк – літературознавчиня, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Інтелектуальному середовищу Мар'яна Гірняк відома своєю монографією "Таємниця роздвоєного обличчя: Авторська свідомість в інтелектуальній прозі Віктора Петрова-Домонтовича" (Львів: Літопис, 2008), а також перекладом книги Умберто Еко "Роль читача: дослідження з семіотики текстів" (Львів: Літопис, 2004) і десятками наукових статей з теорії літератури.
Прослухати запис семінару:
Для інститутсько-наукової публіки вчена запропонувала доповідь на тему: "Quid est Veritas? Пошуки Істини у філософсько-історичній прозі Наталени Королевої".
Увагу було зосереджено на романах «Сон тіні», «1313», «Предок», «Quid est Veritas?», що асоціюються читачам переважно з історичною прозою, однак виявляються цікавим матеріалом у контексті розмови про філософсько-інтелектуальні пошуки української літератури ХХ століття.
Історія присутня в романах Наталени Королевої, адже письменниця часто апелює до конкретних історичних фактів чи реальних осіб, що дають змогу ідентифікувати відповідну епоху, передає дух історії, часто намагається «розписати» історію по персонажах, цікавиться не лише загальною, а й приватною історією, зокрема питаннями про генеалогію роду.
Про інтелектуальний характер прози Наталени Королевої свідчить специфіка організації наративу: інтелектуальні діалоги, внутрішні монологи, у яких персонажі часто переосмислюють власні вчинки або шукають істину, проникнення у відсторонений виклад голосів інших персонажів, а відтак постійний діалог свідомостей у прозі письменниці.
У романах Наталени Королевої також можна спостерігати апелювання до інтертекстуальності – в епіграфах до розділів, зіставленнях мотивів з різних текстів культури, апелюванні до мудрості древніх, численних алюзіях та ремінісценціях.
Діалог текстів тісно пов’язаний із діалогом культур, однак Наталена Королева не лише демонструє факт їхнього співіснування, а й порушує питання про його передумови і наслідки, простежує зміни, які відбуваються у свідомості людини, що інколи не може відрізнити своїх від чужих. З одного боку, персонажі ставлять під сумнів можливість вкорінення людини у двох культурних просторах, а з іншого, переконують у здатності узгоджувати власну ціннісну ієрархію з цінностями іншої культури, особливо якщо підґрунтям для діалогу стає пошук істини.
Пошуки істинного Бога для прози Наталени Королевої є одним із найважливіших питань, адже письменниця часто апелює до представників східної і західної, язичницької і християнської культур. Визнанню Христа різними народами світу сприяють такі ідеї, як перемога життя над смертю, рівність усіх людей перед Богом, світло, протиставлене темряві, радість, мир і спокій, що визначають сутність істинного Бога.
Письменниця також торкається проблеми віри і чину, адже, з одного боку, меж для справжньої віри бути не може, а з іншого, мусить бути «міра», яка не дозволить служити власним пристрастям. До того ж, віра повинна супроводжуватися «ділом», пошуками Бога всередині себе, усвідомленням справжнього сенсу чуда і довірою до Бога й Божого Провидіння.
Персонажі Наталени Королевої надають великого значення пророцтвам, віщуванням і родовим прокляттям, але проблема людини і її долі не є однозначною в прозі письменниці. Персонажі замислюються також над взаємодією фатуму і людських вчинків, над тим, чи варто людині знати свою долю, над мінливістю долі, що поперемінно приносить то щастя, то нещастя.
До істини персонажі часто наближаються через сновидіння, які сприймаються як віщі знаки, дороговкази чи простір, у якому до людини приходять одкровення. Побачити невидиме мають змогу переважно особи, здатні нестандартно дивитися на звичні речі (дитина, блазень, юродивий).
Інколи «не такі, як усі» персонажі виявляються двійниками для головних героїв, змагаючись за «добру» частину душі з силами зла. Фаустівський мотив про взаємини людини з нечистою силою доповнений у романі Наталени Королевої філософією підміни, при якій водночас людина все ж має змогу відрізнити праведне від грішного. Двійники постають також в образі друга (як другого «я»), внутрішнього двійника чи двійника з царини природи.
Природа в романах письменниці також передає емоційний стан персонажа, його філософські роздуми, виконує роль численних символічних дзеркал, стає для людини домом чи пропонує особливу мову, яку потрібно навчитися розуміти.
Розум і позараціональні одкровення пов’язані в прозі Наталени Королевої зі спробами осмислення ролі науки в житті людини. Освічені люди, здатні мислити, здійснювати наукові відкриття, приносити користь суспільству заслуговують захоплення і поваги, однак письменниця чітко розмежовує правдиву науку і псевдонаукові пошуки, які, до того ж, часто поєднуються з гординею і виродженням власне людського в людині.
Пошуки істини виявляються неможливими без любові, яка в прозі Наталени Королевої асоціюється не так і з плотськими взаєминами, як із платонічною любов’ю до далекої, любов’ю-самопожертвою, досконалою божественною Любов’ю.
Письменниця торкається також проблеми влади і свободи. Суспільний статус приносить низку зобов’язань для людини, часто ставлячи під загрозу її внутрішню свободу, втрата якої призводить до самотності, поразки і навіть смерті.
Самотність, яку переживає більшість персонажів Наталени Королевої, може бути наслідком свідомого або мимовільного відмежування від Іншого, вона часто виявляється пасткою і навіть загрозою для людини, але водночас інколи набуває ознак усамітнення, необхідного для самовдосконалення і пізнання вічних істин.
Однією з найважливіших істин для людини є питання життя і смерті, відношення між якими часто сприймається як протистояння, але насправді виявляється взаємодією, необхідною для дотримання законів світобудови, передумовою руху і вічного життя.
Персонажі, зрештою, часто замислюються над питанням, що таке Істина, як віднайти грань, що розмежовує істину та ілюзію, чи є можливість її взагалі зрозуміти і якою мовою абсолютна істина про себе заявляє.
Наталена Королева не розставляє остаточних акцентів з приводу порушених проблем, а пропонує читачеві зробити самостійні висновки.
Прослухати запис семінару:
0:00:00 – модератор Данило Ільницький представляє гостю;
0:00:28 – Мар’яна Гірняк виголошує доповідь;
1:07:23 – питання Данила Ільницького про ключові символи у прозі Наталени Королевої;
1:10:27 – питання Данила Ільницького про стосунок Наталени Королевої до патріотично-виховної стратегії, яка існувала в тогочасній галицькій літературі;
1:14:22 – репліка Петра Шкраб’юка про Наталену Королеву як християнську письменницю в час лібералізму;
1:16:34 – репліка Мар’яни Гірняк про паралель між Королевою та Леонідом Мосендзом;
1:17:34 – питання Романа Голика про зразки, на які орієнтувалася Наталена Королева;
1:17:59 – репліка Петра Шкраб’юка про шлях Королевої в українську літературу;
1:20:42 – відповідь Мар’яни Гірняк на питання Голика;
1:22:06 – репліка Ірини Старовойт про паралель між Наталеною Королевою та Сіґрід Ундсет;
1:23:48 – питання Богдана Пастуха про метафору, філософський роман та інтелектуальну прозу;
1:33:50 – репліка Петра Шкраб’юка щодо філософії та красного письменства;
1:35:28 – питання Данила Ільницького про те, як доступно говорити про пошуки божественного у творчості Наталени Королевої в сучасну цинічну добу;
1:39:45 – питання Олександра Луцького про те, чи доречно бачити у діяльності галицьких письменників намагання компенсувати ті втрати, яких зазнала підрадянська українська література;
1:41:04 – [обрив запису]