Відділ історії середніх віків

Відділ історії середніх віків – порівняно молода наукова структура, що сформувалася у 1983 р., коли студії українського середньовічного минулого доручили окремому підрозділу. Початково він називався «відділ історико-культурних пам’яток» (з 1983 р.), потім «відділ історії культури» (1989–1993 р.), і зрештою, у 1993 р., отримав назву «історії середніх віків». Це сталося після перейменування Інституту суспільних наук на Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.

Вивчення середньовічної епохи інтелектуально пов’язане з доктором історичних наук, професором, академіком НАН України Ярославом Ісаєвичем (1936–2010). Він був людиною енциклопедичних знань та надзвичайної ерудиції. Його наукові інтереси спрямовували дослідження до комплексного перегляду української історії та культури XII–XVIII ст., джерелознавчого аналізу рукописів і книгодрукування, переосмислення історіографії, нового прочитання джерел без радянських догм, вивчення археологічних артефактів та з'ясування політичного минулого без класового підходу. Я. Ісаєвич був редактором монографії Івана Крип’якевича «Галицько-Волинське князівство», у 2001 р. працівники відділу під його керівництвом долучилися до укладання п’ятитомної «Історії української культури». Як багаторічний директор Інституту, він зумів згуртувати колектив науковців. Його смерть у 2010 р. стала важким ударом для відділу та Інституту.

Команда відділу працює над широким колом тем, пов'язаних із середньовічною західноукраїнською історією. Дослідження Галицько-Волинської держави та династії Романовичів є одним з центральних напрямів. Це включає політичну історію, джерелознавство, дипломатію, релігійну політику, право, становище різних верств населення (селянство, боярство), військову історію, а також історію княжих міст (Галич, Львів, Перемишль). У різні часи значний внесок зробили Олег Купчинський (грамоти, актові пам'ятки, НТШ), Леонтій Войтович (генеалогія правлячих династій, історія Галицько-Волинської держави, військова історія), Володимир Александрович (мистецтво, культура, писемні пам'ятки, іконографія, книги, архітектура), Іван Паславський (релігійна політика Романовичів, дипломатія з Римським престолом), Ілля Паршин (дипломатія, європейські наративні джерела, латиномовні пам'ятки).

Інший напрям – вивчення української культури, мистецтва та релігійного життя. У давніші часи Марта Боянівська досліджувала рукописну книгу, Ігор Мицько – Острозьку академію та церковні документи, Юрій Ясіновський – історію церковної музики, Вікторія Любащенко – історію релігій, реформаційні рухи та міжконфесійні відносини.

До інших напрямів належать археологія (Юрій Лукомський, Святослав Терський, Віталій Конопля), соціально-економічна історія та історія повсякдення (Ольга Гуль досліджує Львів XVI ст.), право (Юрій Зазуляк), генеалогія (Леонтій Войтович), ментальність та етносоціальні стереотипи (Роман Голик), історична географія (Віталій Ляска).

На сучасному етапі команду відділу очолює Ілля Паршин. Під його керівництвом успішно завершено виконання планової науково-дослідної теми «Галичина, Волинь та Закарпаття середньовічного та ранньомодерного часу: тенденції соціо-політичного розвитку, осмислення культурної спадщини». До реалізації цього проєкту долучилися чи не усі виконавці відділу. В. Александрович продовжує працювати над проблематикою історії Галицько-Волинської держави та мистецтва західноукраїнських земель, В. Конопля – над археологічною спадщиною регіону, О. Гуль – соціально-політичною історією Львова та Галичини, Я. Книш – політичною історією.

Від 2020 р. до команди відділу долучилися Сергій Пивоваров, знаний археолог і дослідник артефактів Буковини, та Ростислав Вацеба, який аналізував історію полабських слов’ян. Упродовж 2024–2025 рр. успішно захистили дисертації та доєдналися до складу відділу Владислав Кіорсак (саги і середньовічна пам’ять скандинавів), Микола Козак (озброєння та військо Галицько-Волинської держави), Христина Базюк (шотландці у Руському воєводстві).

Важливі видання та проєкти:

1. «Історія Львова» у 3-х томах стала головним здобутком 2001–2006 рр., об'єднавши доробок багатьох співробітників.

2. Збірник праць «Княжа доба: історія і культура» (заснував Я. Ісаєвич, після його смерті продовжив В. Александрович), є важливим періодичним виданням відділу, присвяченим історії Русі ІХ–XV ст. Нині головний редактор видання – Ілля Паршин.

3. Західноукраїнські землі княжого та ранньомодерного часу: тенденції соціополітичного розвитку й осмислення культурної спадщини: колективна монографія / відп. ред. Ілля Паршин; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів, 2024. 524 с.

4. «Галицько-волинська доба» у 2-х томах – колективна монографія, присвячена проблематиці вивчення історії держави Романовичів.

Співпраця та міжнародна діяльність

Відділ активно співпрацює з Львівським національним університетом ім. І. Франка, Національною академією сухопутних військ, Львівським музеєм історії релігії, Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства, Українським католицьким університетом та іншими установами.

Визнання

Праця науковців відзначена Державною премією України у галузі науки і техніки – В. Александрович і Л. Войтович (2014 р.).

У 2024 р. аспірантка відділу Христина Меренюк отримала нагороду «Найкращий молодий вчений Академії» від НАН України, посівши перше місце у номінації «Аспірант».