Дикий Любомир

аспірант, магістр історії
Народився 1 грудня 1989 року в м. Львів. 

Упродовж 2006 - 2011 рр. навчання на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, отримав ступінь магістра. 

З липня 2011 по червень 2016 працював в архіві Львівського національного університету імені Івана Франка.

Серпень 2016 - лютий 2018 головний спеціаліст відділу забезпечення зберігання документів Державного архіву Львівського області. 

З 2022 року аспірант відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. 

Тема дисертаційного дослідження: "Повсякденне життя мешканців Львова 1991 - 1996".

Сфера наукових зацікавлень: новітня історія України, історія Львівського університету, історія повсякдення.

Адреса електронної пошти (e-mail): lyubomyr.dykyi@gmail.com
Оголошення:
Новини:

14 жовтня 2026 р. у Львові відбудеться наукова конференція «Національний спротив в Україні: історичні традиції, сучасний досвід та міжнародна підтримка».

Учасники конференції отримають сертифікат учасника, зможуть безкоштовно надрукувати статті у фахових виданнях Інституту за умови належного їх оформлення згідно вимог розміщених на сайті видання.


Ілля Паршин пройшов наукове стажування в Німеччині

Упродовж 3–28 серпня 2026 року завідувач відділу історії середніх віків, кандидат історичних наук Ілля Паршин пройшов наукове стажування в Німеччині, присвячене реалізації дослідницького проєкту «Зображення Русі в німецькій космографії та картографії XV–XVII ст.: між картою та текстом». Під час стажування дослідник опрацював багаті бібліотечні фонди Баварії, зокрема Бібліотеки Лейбніц-інституту досліджень Східної та Південно-Східної Європи в Регенсбурзі та Баварської державної бібліотеки в Мюнхені. Основну увагу було приділено рукописним і друкованим космографіям XV–XVII ст., ранньомодерним картам, атласам і текстам німецьких авторів, у яких відображено образ Русі. Також у Регенсбурзі Ілля Паршин виступив із науковою доповіддю, представивши проміжні результати дослідження. Стажування дало змогу суттєво розширити джерельну базу проєкту, опрацювати рідкісні видання та картографічні матеріали, а також налагодити нові професійні контакти.

Видання:

Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України – 75