Зазначено, що територія сучасної Закарпатської обл. України багата на скарби доби бронзи (відомо близько 200 комплексів), однак лише невелика частина з них складається винятково із золотих виробів. Констатовано, що до них належить і скарб із Буштина Хустського р-ну, який перебуває у центрі уваги цієї статті.
Вказано, що золоті вироби скарбу інтепретувлися як сережки типу Тарпа і датувалися горизонтом Опайі (BD), проте повторний аналіз дав можливість переглянути ці твердження. Заропоновано віднести комплекс до періоду ВС і, можливо, навіть ВВ1, а золоті прикраси інтерпретувати як елементи особливої зачіски чи головного убору (корони (?)).
Зазначено, що скарб знайдено 1911 р. і до його складу входило 13 предметів: 11 золотих підвісок та сережок і 2 браслети, проте на сьогодні збереглися лише 3 предмети, що перебувають у Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького (м. Ужгород).
Виявлено, що прикраси з Буштина належать до двох різновидів: сережки типу Тарпа (1) та підвіски типу Буштино (2). Констатовано, що всі орнаментовані в одній техніці й одному стилі та мають близькі мотиви (зигзагоподібні парні лінії, хрести, зірки) і композиції.
На основі аналізу орнаментації прикрас скарбу зроблено висновок, що більшість аналогій для них наявна на металевих виробах більш раннього, як вважалося, часу (періоди ВА2–ВВ1). Також сережки типу Тарпа на території культури Пілінь (Північна Угорщина і Східна Словаччина) датовано більш раннім часом (період ВС). Запропоновано визначити хронологію скарбу з Буштина періодом ВС або, навіть, ВВ1.
Ґрунтуючись на археологічних даних, а також кількості прикрас в окремих комплексах, висунуто гіпотезу, що золоті вироби з Буштина були елементами спеціальної (жіночої (?)) зачіски або головного убору (корона (?)), виготовленого з органічного матеріалу (тканина, шкіра). Зазначено, що коштовні головні убори (корони) існували у бронзовому віці в Західній Азії та Європі, а буштинські прикраси, ймовірно, належали представникам місцевої еліти носіїв культури Сучу ду Суз (Станово).
The territory of the modern Transcarpathian region of Ukraine is rich in Bronze Age hoards (about 200 complexes are known). However, just a small part of them includes only gold objects.
The gold items of the treasure were interpreted as Tarpa type earrings and dated to the Opaya horizon (BD). Re-analysis of the finding allowed reviewing the data of the statement. The article proposes to refer the complex to the period of the BC and, perhaps, even BB1, and to interpret gold implements as elements of a special hairstyle or headdress (crown?).
The hoard from the village of Bushtino (Khust district), which is the focus of our article, also belongs to them. The hoard was discovered in 1911. It consisted of 13 jewelry items (11 gold pendants and 2 bracelets). To date, only 3 items have saved. They are stored in Uzhgorod, in the Transcarpathian Museum of Local Lore named after Tyvodar Lehotsky.
Jewelry items from Bushtino belong to two types: Tarpa type of earrings (1) and Bushtino type of pendants (2). All of them are ornamented in one technique and in one style, and also have common or close motives (paired zigzag lines, crosses, stars, etc. and their combinations) and compositions. The analysis of ornamental motifs of ornaments from Bushtino shows that most of them have analogies on products of earlier times, periods BB1 - BA2. Tarpa-type bronze earrings in the Pilin culture (Northern Hungary and Eastern Slovakia) mostly also date to an earlier time (BC period). The author of the article proposes to determine the chronology of the Bushtino hoard not later than the period of BC or even BB1.
Based on archaeological and ethnographic data, as well as the number of ornaments in individual complexes, it is hypothesized that gold items from Bushtino could be either part of a special hairstyle (women?), or part of a special headdress (crown?) made of organic materials (fabric, leather). Rich headdresses (crowns) existed in the Bronze Age in Western Asia and Europe. Probably the implements from Bushtino belonged to someone from the elite unit of cultural bearers of Suciu de Sus (Stanovo).
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!