Статтю присвячено похованням із
вохрою культури шнурової кераміки, здійсненим під насипами курганів. На основі
аналізу джерельної бази встановлено, що в ареалі поширення КШК вони виступають
винятково на території південно-східного ареалу поширення культури, у межах
заходу України. На сьогодні тут відомо 12 курганних могильників, де
задокументовано цю мінеральну речовину. Зазначено, що найбільша кількість
пам’яток розташована на території правобережжя Дністра, у межах Дрогобицької
(Кульчиці, Велика Озимина, Болехівці, Колпець, Нижні Гаї), рідше – Моршинської
(Дашава) та Прилуквинської (Крилос) височин. Встановлено, що на теренах
Придністерського Покуття (Гвіздець) розташований найбільш південно-східний
пункт на правобережжі, на лівобережжі Дністра поховання з вохрою спорадичні.
Курган у Коропужі локалізовано у східній частині Сянсько-Дністерської височини,
могильник у Підгородді – на території Опілля, а крайнє східне поховання –
неподалік Завадинців, що лежить у межиріччі Дністра, Збруча та Південного Бугу.
Стверджено, що вохра зафіксована під
близько 30 курганами. Сюди не враховано пам’ятку в ур. Глина у
Крилосі, оскільки невідомо точної кількості насипів із вохрою. Встановлено, що
на могильнику у Крилосі вона присутня під сімома (1–4, 7, 8, 12), у Болехівцях
– вісьмома (кургани 2, 3, 5, 7, 9, 10, 13, 14), Колпці – чотирма (кургани 2, 3,
5, 7), у Нижніх Гаях – двома (кургани 8, 10) курганами. Вохру зафіксовано як на
рівні стародавньої поверхні, так і всередині захоронень: нею вкривали тіло
померлого і клали окремі грудки в середину могил. Виявлено випадки, коли вохрою
був заповнений керамічний посуд. Появу самого ж звичаю використовувати вохру
під час похоронних обрядодій пов’язано з населенням ямної культури, крім цього,
через територією, що на північ від Карпат, проходив один із шляхів проникнення
ямно/катакомбного населення в Центральну Європу, що, ймовірно, і сприяло
запозиченню такого звичаю населенням КШК на периферії розповсюдження.