Обрядова лексика як засіб ревіталізації говорів
Здійснено спробу простежити динаміку весільної лексики бойківських говірок у часових межах кінця ХІХ ‒ початку ХХІ ст. на матеріалі доступних фольклорно-етнографічних збірників, лексикографічних джерел, корпусів діалектних текстів та власних польових записів авторки. Акцентовано, що на осучаснення традиційної духовної культури, вплив літературної мови, агресивність сусіднього наддністрянського говору, перемикання мовної свідомості діалектоносія зреагувала й обрядова лексика, ілюструючи часткову пасивізацію, інноваційні процеси, дериваційний потенціал, семантичні зміни, лексичну варіантність та ін. Однак значна кількість збережених давніх, а водночас застарілих, рідковживаних мовних одиниць засвідчує їх тяглість і змогу відтворення в контексті активізації, ревіталізації обрядів та обрядодій українців. Звернено увагу, що давні слова зазнають десемантизації, мотивують розвиток нових значень, поступаються новим номінаціям, ілюструють розширення компонентного складу назв та ін. Задокументовані у фольклорно-етнографічних записах, діалектних текстах і словниках, у польових матеріалах лексеми репрезентують багатий репертуар бойківської весільної лексики, динаміка якої залежить від часового виміру.