Золоті Михалківські скарби та їх доля

Микола С.Бандрівський, Лариса Крушельницька "Золоті Михалківські скарби та їх доля". Львів, 2012. - 239 с., 35 іл.

У книзі вперше повністю публікуються відомі на сьогодні матеріали з історії відкриття золотих Михалківських скарбів, знайдених біля Борщева на Тернопільщині в 1876 і 1897 роках. 

На підставі архівних матеріалів, а також інформацій у збірниках та в газетних статтях кінця ХІХ-поч.ХХ ст., які стосуються умов відкриття і збереження Михалківських скарбів, автори прийшли до висновку, що значна частина золотих предметів знаходилась при захороненнях першої половини ІХ-поч.VІІІ ст. до нар. Хр. 

Автори підтримують запропоноване раніше О.І.Тереножкіним припущення про існування окремої своєрідної групи пам’яток – михалківської, яка вже не належала до голіградської культури, але ще не переросла у західноподільську.

Автори обґрунтовують висловлене А.Спіциним, А.Лебедянською та ін. припущення про приналежність Михалківських скарбів одному з аристократичних родів агатирсів, в яких вбачають близькоспоріднені спільноти (жрецькі роди-?), які на початку періоду раннього заліза розселились серед населення Балкан, Адріатичного узбережжя, Середнього Подунав’я (Далі), на Потиссі (Фокору), а, перейшовши північнокарпатські перевали – і на прилеглому Верхньому і Середньому Придністров’ї.

В монографії також вперше подано копії оригінальних листів і нотатки людей, причетних до відкриття, оцінки та подальшої долі Михалківських скарбів, передусім власників найбільшої частини колекції коштовностей – родини графства Дідушицьких.

Зі змісту листів виразно вимальовується трагічна доля цієї унікальної пам’ятки, перипетії зі збереженням, постійним намаганням продажу, і, по-суті, нерозуміння її наукової вартості. Крім того, також цілковита ігнорація польськими властями признання цього епохального відкриття власне на українських землях.

Для науковців, викладачів історії, вчителів, студентів і всіх, хто цікавиться найдавнішим минулим рідного краю.

Ознайомитися з анотацією російською мовою



Дивіться також:

Вибрані твори Богдана Ігоря Антонича
Ми, українські радикали…
Наріжний камінь Маркіяна: статті, есеї, вірші
Оголошення:
Новини:

Вічна пам'ять Олегу Арсеновичу Полянському!

Колектив Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАНУ сумує з приводу важкої втрати ‒ смерті Олега Арсеновича Полянського (25 червня 1950 ‒ 25 березня 2026) ‒ українського історика, педагога, громадського діяча, багаторічного завідувача кафедри гуманітарних дисциплін, а нині ‒ професора кафедри гуманітарних дисциплін та олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької та громадсько-політичної премії ім.Богдана та Левка Лепких, член Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України та товариства «Просвіта».

Колектив Інституту щиро вітає доктора філологічних наук, старшого наукового співробітника відділу української мови Ганну Дидик-Меуш із присвоєнням їй вченого звання Професора!

Колектив Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАНУ щиро вітає доктора філологічних наук, старшого наукового співробітника відділу української мови Ганну Дидик-Меуш із присвоєнням їй вченого звання Професора. Бажаємо натхнення і надалі втілювати  задумане у галузі українського мовознавства.