Від Мегалі Екклісія руських князів до церкви Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській (з історії православних храмів львівського середмістя)

Бандрівський Микола. Від Мегалі Екклісія руських князів до церкви Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській (з історії православних храмів львівського середмістя). - Львів: Ліга-Прес, 2014. - 152 с.: іл.

Пропонована книжка – перша спроба представити найдавнішу історію православних храмів львівського середмістя (тобто, в межах оборонних мурів і укріплень). Частина з цих християнських святинь, найвеличніші з яких були закладені тут ще у ХІІІ ст., на сьогоднішній день повністю зникли з центральної частини Львова або ж до невпізнання перебудовані пізнішими спорудами.

В книзі представлено як традиційні погляди на час і місця розташування найдавніших у Львові православних соборів і церков, так і новітнє бачення на це питання, яке ґрунтується на найновіших відкриттях в царині історії та археології Львова. 

Так, з цілком інших позицій автор висвітлює початки православних церков на т. зв. Руській дільниці Львова доводячи, що княжий Львів ставши у 1270 р. столицею Руської держави не міг не мати свого величавого кафедрального собору з архієрейським (митрополичим-?) двором при ньому. І введені нещодавно у науковий обіг письмові джерела (наприклад, згадки про МЕГАЛІ ЕККЛІСІЯ – владичний собор, який існував на місці пізнішого домініканського монастиря) підтверджують ці припущення. 

Так само, новітнє бачення представлено на розташування церкви св. Георгія (Юрія), яка першочергово знаходилась не на Святоюрській горі за містом, а таки в середмісті поблизу сьогоднішньої ставропігійної Свято-Успенської церкви на вул. Руській.

Видання розраховане на усіх, хто цікавиться давньою історією та архітектурою Львова, релігійним життям в цілому.



Дивіться також:

Й.-В. Ґете й І. Франко: антиномія природи і духу
Львів і львів'яни: український соціум та промисел (20-30-ті роки ХХ століття)
Знаки доби і грані таланту
Оголошення:
Новини:

Презентація програми кандидата на посаду директора Інституту, члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Ігоря Соляра

18 червня 2026 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулася презентація програми кандидата на посаду директора Інституту, члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Ігоря Соляра. У своєму виступі він окреслив стратегічні напрями розвитку наукової установи, зосередив увагу на потребі підвищення якості наукових досліджень, розширення міжнародної співпраці, підтримки молодих науковців та впровадження сучасних підходів до організації наукової діяльності. Окрему увагу було приділено питанням збереження наукових традицій Інституту, розвитку міждисциплінарних досліджень, а також посиленню ролі установи в суспільному та гуманітарному просторі України. Після презентації програми Ігоря Соляра відбулося її обговорення, під час якого наукові співробітники Інституту мали можливість поставити запитання та висловити власні пропозиції щодо подальшого розвитку наукової установи.

Відзначаємо ювілей Інституту: медійний діалог істориків М. Посівнича і М. Литвина

10 червня 2026 року на радіостанції "Незалежність" наші колеги Микола Посівнич  і Микола Литвин підготували програму присвячену 75-ттю Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (до 1993 р. Інститут суспільних наук АН України). Науковці розповіли про формування історичних та філологічних наукових шкіл, прямі та опосередковані репресії тоталітарної влади проти його науковців - Івана Крип'якевича, Ярослава Дашкевича, Григорія Нудьги та ін. Зупинилися на новітніх наукових працях, які присвячені українсько-польським, українсько-білоруським, українсько-угорським взаєминам, викликам сучасної російсько-української війни, проблемам політики пам'яті. М. Литвин розповів про перебіг та наслідки першого Польсько-українського конгресу істориків.