Ян Махнік, Дмитро Павлів, Володимир Петегирич. Стародавні кургани у селі Гаї Нижні біля Дрогобича. Краків. 2011
Книга – результат спільних українсько-польських археологічних досліджень у 2000–2001 рр. одного з численних курганних могильників культури шнурової кераміки (ІІІ тис. перед Христом) Верхньої Наддністрянщини, детальної фіксації і аналізу виявлених поховальних об’єктів та матеріалів із застосуванням сучасних археологічних методик.
На могильнику у Гаях Нижніх, який нараховував 17 курганів, розкопано три насипи. Два менші кургани прикривали поховання дітей, що є першим випадком відкриття захоронень молодих осіб на цій території. Ця обставина кидає певне світло не тільки на проблематику обрядовості у носіїв згаданої культури, але й на проблему її соціальної структури, зокрема місця у ній дітей, особливо хлопців, які походили з родин вищого соціального статусу. Цікавою особливістю одного з курганів було спорудження насипу одночасно над двома, а може й трьома дитячими похованнями, що є новим явищем у культурі шнурової кераміки.
Під час досліджень великої могили, побудованої для дорослої особи, зафіксовано рідкісний у культурі шнурової кераміки приклад втручання у засипану поховальну яму перед побудовою над нею насипу. Можливо, що це дійство вчинили близькі родичі померлого, яким йшлося про вилучення з поховання якоїсь “реліквії” ще до остаточного перекриття поховання кількаметровим насипом землі. Привертає увагу факт використання материкової глини, вибраної під час копання поховальної ями, для насипання навколо неї валика у формі кільця, який відділяв sacrumвід profanum.
У трьох розкопаних насипах стверджено наявність т.зв. деградованого чорнозему, прикритого насипною землею, що свідчить про їх спорудження на відкритій обезлісненій місцевості. Вільний від лісів ландшафт створював добрі умови для росту трав та плекання численних стад великої і малої рогатої худоби, чим власне й займалися племена “шнуровиків”. В умовах ведення кочового пастушого господарства вони залишали у місцях свого тимчасового перебування земляні насипи – кургани над похованнями, які слугували як сакральними місцями, так й ідеальними пунктами орієнтації не тільки для них, але й для нащадків.
Вагомою причиною присутності на теренах Верхньої Наддністрянщини носіїв культури шнурової кераміки були природні незамерзаючі джерела соляної ропи, які приваблювали сюди скотарів. Саме тому в усіх районах Прикарпаття, де є такі джерела, спостерігаються великі скупчення курганів.
Стиль орнаментації глиняного посуду, виявленого в Гаях Нижніх, є синкретичним, і зустрічається на пам’ятках цього часу у Середньому Подніпров’ї, Центральній Німеччині, Данії, Польщі, що свідчить про перенесення традицій і способів оздоблення кераміки під час далеких мандрівок пастухів – "курганників".
Книга, опублікована українською й польською мовами, багато ілюстрована кольоровими світлинами, польовими археологічними креслениками, рисунками та картами, які відображають усі етапи скрупульозних досліджень включно з науковою реконструкцією двох розкопаних курганів, що було вперше зроблено на території західного регіону України. Важливу роль відіграють додатки, в яких охарактеризовано рельєф та природне середовище місцевості, де проводилися дослідження, та ширшої території Дрогобицької височини, визначено мінерально-хімічний склад охри з підкурганних поховань, проведено археометричне дослідження глиняного посуду з курганів.
Спільна праця українських та польських вчених є вагомим внеском у вирішення надзвичайно важливої наукової проблеми, якою є ґенеза такого феномена пізньоенеолітичної доби в Європі, як культура шнурової кераміки.