Історія дослідження трипільських пам’яток заліщицької групи

Висвітлено історію дослідження трипільських пам’яток заліщицької групи Трипілля часу ВІ–ВІІ, які вивчали в різні роки (останні 150 років) із застосуванням різних методик розкопок й опрацювання археологічних матеріалів. Визначено, що стан вивчення дуже різний: розкопки проводили лише на частині поселень, зокрема в Заліщиках, Бучачі І, Більче-Золотому Парк І, Блищанці ІІ, Більшівцях, Городниці над Дністром, Хом’яківці І, решта пам’яток відома за підйомним матеріалом. На сьогодні до групи віднесено близько 30 поселень, розташованих у Верхньому та Середньому Придністер’ї на території Тернопільської, Івано-Франківської, Хмельницької та Чернівецької обл.

Виокремлено чотири періоди вивчення, де перший починається з розкопок польських дослідників у другій половині ХІХ ст. і закінчується початком Першої світової війни, коли ще не було вироблено наукової методики польових досліджень – велися лише інтенсивні пошуки рідкісних, переважно красивих і дорогоцінних, речей. Найбільше уваги в цей час приділено пошукам розписних посудин, форму яких, а також малюнок, техніку виготовлення та випалу пояснювали впливом грецької цивілізації. Відзначено, що у другий період (20-ті – до кінця 30-х років ХХ ст.) до вивчення трипільських поселень у регіоні долучилися й українські дослідники, змінилися методи розкопок, з’явилися перші спроби систематизації матеріалу. Спостережено, що саме у два перші періоди відкрито більшість заліщицьких поселень. Після Другої світової війни масштабними системними експедиціями ознаменовано третій період, коли досліджено вже відомі та відкрито нові пам’ятки; четвертий припадає на 80-ті роки ХХ ст. і триває до сьогодні. На цьому етапі відкрито заліщицькі пам’ятки у Верхньому Придністер’ї та продовжено дослідження на півдні Тернопільщини.

Трипілля, етап ВІ–ВІІ, заліщицька група, археологічна пам’ятка, кераміка.