ЯДЕРНЕ РОЗЗБРОЄННЯ УКРАЇНИ 1991–1996 РОКІВ У БАЧЕННІ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ Й ЕКСПЕРТНО-МЕДІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В РОКИ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Автор
Андрій ХАРУК, Наталія КЛИМОВИЧ
DOI
https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-3-15
Анотація

Схарактеризовано процес ядерного роззброєння України після розпаду СРСР у баченні сучасного українського політикуму, експертів, журналістів. Розглянуто зміну суспільно-політичної думки у ставлення до питання про ядерне роззброєння України після початку російсько-української війни. Відзначено, що більшість української політичної еліти вважає, що держава, маючи третій за потужністю ядерний арсенал на час розпаду Радянського Союзу, під тиском ядерних держав, зокрема США та Росії, відмовилася від нього без належних гарантій безпеки. Досліджено політичну риторику 1990-х років, у якій ядерне роззброєння подано як крок до міжнародного визнання й економічної допомоги (хоча реальні компенсації були мінімальними), та тезиси сучасних політиків, аналітиків, експертів.

Доведено, що Будапештський меморандум не забезпечив Україні реальних механізмів захисту, що стало очевидним після окупації РФ Криму та початку війни. Відзначено, що після 2014 р. у політичних колах почали з’являтися ініціативи щодо перегляду ядерного статусу України, що стало відповіддю на невиконані гарантії Будапештського меморандуму.

Схарактеризовано позиції окремих політичних сил у питанні відновлення ядерного статусу Україною, зокрема ініціативи парламентських партій, які пропонували відповідні законодавчі механізми. Проаналізовано аргументи прихильників і противників повернення до ядерного статусу держави, серед яких основні – геополітичні ризики, міжнародне право та технічні можливості України. Простежено еволюцію суспільної думки в питанні ядерного роззброєння, яка значно змінилася після початку війни. Доведено, що українське суспільство дедалі більше схиляється до думки, що ядерна зброя могла би стати ефективним засобом стримування агресії. Виснувано, що сучасні дискусії щодо ядерного статусу України мають стратегічне значення для майбутнього держави, а питання ядерного потенціалу залишається актуальним у контексті сучасних міжнародних викликів.

Ключові слова
Україна, ядерне роззброєння, Росія, США, політична еліта, політичні партії, медійне середовище, аналітики, експерти, соціологічні опитування.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Andrii HARUK,Nataliia KLYMOVYCH
DOI
https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-3-15
Annotation

The authors characterize the process of nuclear disarmament of Ukraine after the collapse of the USSR in the vision of contemporary Ukrainian politicians, experts, and journalists. The change in socio-political opinion in relation to the issue of nuclear disarmament of Ukraine after the beginning of the Russian-Ukrainian war is considered. It is noted that the majority of the Ukrainian political elite believes that the state, having the third largest nuclear arsenal at the time of the collapse of the Soviet Union, under pressure from nuclear powers, in particular the United States and Russia, gave it up without proper security guarantees. The authors analyze the political rhetoric of the 1990s, in which nuclear disarmament was presented as a step towards international recognition and economic assistance (although actual compensation was minimal), and the theses of contemporary politicians, analysts, and experts.

It is proved that the Budapest Memorandum did not provide Ukraine with real mechanisms of protection, which became apparent after the Russian occupation of Crimea and the outbreak of war. It is noted that after 2014, initiatives to revise the nuclear status of Ukraine began to appear in political circles, which was a response to the unfulfilled guarantees of the Budapest Memorandum.

The authors characterize the positions of certain political forces on the issue of restoring Ukraine’s nuclear status, in particular, the initiatives of parliamentary parties that proposed relevant legislative mechanisms. The arguments of supporters and opponents of the return to the nuclear status of the state are analyzed, including the main ones – geopolitical risks, international law and technical capabilities of Ukraine. The evolution of public opinion on the issue of nuclear disarmament, which has changed significantly since the outbreak of the war, is traced. It is proved that Ukrainian society is increasingly inclined to believe that nuclear weapons could be an effective means of deterring aggression. It is concluded that current discussions on the nuclear status of Ukraine are of strategic importance for the future of the state, and the issue of nuclear potential remains relevant in the context of current international challenges.

Keywords
Ukraine, nuclear disarmament, Russia, the United States, political elite, political parties, media environment, analysts, experts, opinion polls.
Оголошення:
Новини:

Захист дисертаційної роботи О.М. Осаульчука

11 вересня 2025 р. о 12:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за адресою м. Львів, вул. В. Винниченка, 24 (3-й поверх, конференц зала НТШ) відбудеться захист дисертаційної роботи О.М. Осаульчука «Археологічні дослідження у зонах новобудов України у ХХ  першій чверті ХХІ ст.» (дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія).

Марина Демедюк взяла участь у літньому інституту “Witnessing the War on Ukraine: Testimonies as Cultural Heritage for Future Memory Landscapes»

28-31 липня 2025 року старша наукова співробітниця відділу української літератури Марина Демедюк взяла участь у літньому інституту “Witnessing the War on Ukraine: Testimonies as Cultural Heritage for Future Memory Landscapes», що вже вчетверте організувала Українська асоціація усної історії з метою концептуалізації та збереження свідчень війни як культурної спадщини та будівельного блоку майбутньої історичної пам’яті України.