ЧИННИК «СПІВВІТЧИЗНИКІВ ЗА КОРДОНОМ» У ФОРМУВАННІ ЕКСПАНСІОНІСТСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ПОСТРАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ

Автор
Олег КОСТЮК
DOI
https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-16-50
Анотація

Здійснено аналіз поняття «співвітчизники за кордоном» у зовнішній політиці Росії починаючи з розпаду Радянського Союзу і до початку військової агресії проти України у 2014 р. Показано еволюцію цього поняття з ідей на початку 1990-х рр. та сприйняття діаспори як інструменту російського впливу «м’якої сили», до конфронтаційної складової експансіоністської зовнішньополітичної парадигми Кремля. Звернено увагу на те, що на початку 1990-х рр. питання «співвітчизників за кордоном» використовувалося російською владою як інструмент для внутрішньополітичної боротьби. Починаючи з 2000-х рр. із приходом до влади В. Путіна та розгортанням Росією агресивної експансіоністської політики, це поняття використовувалось виключно як засіб зміцнення Росією своїх позицій у внутрішньополітичному просторі країн пострадянського простору. Також  категорія «співвітчизники за кордоном» була покликана стати об’єднавчою ланкою між колишньою метрополією – власне Росією, та її «околицями» – суверенними пострадянськими державами. Формуючи стратегічний плацдарм для експансії в сусідні держави Росія планувала використати наявність в них значної лояльної російської меншини  для реалізації своїх геополітичних планів. Акцентовано увагу на тому, що на проблематиці захисту «співвітчизників за кордоном» активно спекулювала російська політична верхівка для оправдання початку військових дій проти України у 2014 р.  Продемонстровано, що політичній еліті РФ не вдалося до кінця розробити чітку та єдину ідеологічну концепцію щодо російської діаспори та її сприйняття, адже у різні роки її трактування та сприйняття в залежності від політичної кон’юнктури сприймалася по-різному.

Ключові слова
Україна, Росія, «русский мир», зовнішня політика, м’яка сила, російська мова, експансія.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Oleh KOSTIUK
DOI
https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-16-50
Annotation
This article examines the concept of «compatriots abroad» in the context of Russian foreign policy from the collapse of the Soviet Union to the onset of military aggression against Ukraine in 2014. It traces the transformation of the term from its initial articulation in the early 1990s – as a framework for engaging the Russian diaspora through mechanisms of soft power – into a confrontational instrument within the Kremlin’s broader expansionist foreign policy paradigm. The analysis underscores that, in the early post-Soviet period, Russian authorities primarily employed the issue of «compatriots abroad» for domestic political purposes. Beginning in the 2000s, however, with Vladimir Putin’s ascent to power and the intensification of Russia’s geopolitical ambitions, the concept evolved into a strategic tool for consolidating influence within the internal political spaces of post-Soviet states. The study further argues that the notion of «compatriots abroad» was intended to serve as a unifying link between the former imperial center – Russia – and its newly independent peripheries – the sovereign post-Soviet republics. By cultivating a strategic presence in neighboring countries, Russia aimed to exploit the existence of significant, loyal Russianspeaking minorities to facilitate its geopolitical objectives. The rhetoric surrounding the protection of «compatriots abroad» was instrumentalized by the Russian political elite to legitimize the initiation of hostilities against Ukraine in 2014. The article concludes that the Russian leadership failed to articulate a consistent ideological framework for conceptualizing the diaspora, as its interpretation varied significantly across different political contexts and temporal periods.
Keywords
Ukraine, Russia, Russian World, foreign policy, soft power, Russian language, expansionism.
Оголошення:
Новини:

Жива мова живої країни: про українські діалекти на BestsellerFest

7 серпня 2026 року у Львові, в межах всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest, відбулася подія «Жива мова живої країни. Діалекти та говірки в сучасній літературі».

У розмові взяли участь письменниці Анастасія Литвиненко, Уляна Маляр, Тетяна Жидак та докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Тетяна Ястремська. Модерувала подію літературознавиця, літературна критикиня, лекторка освітніх платформ, головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук.

Утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України спеціалізованої вченої ради для захисту дисертації з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія

На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України від 10 серпня 2026 р. (Протокол № 8), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 10 серпня 2026 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наказ директора Інституту № 45 від 28 липня 2026) з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія.