БОЯРИН ДМИТРО ДЯДЬКО В ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛАХ І СУЧАСНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Автор

Ілля ПАРШИН

DOI

https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-86-97

Анотація

Розглянуто постать боярина Дмитра Дядька в історіографії та історичних джерелах. Встановлено, що реконструкція окремих боярських портретів у XIV ст. досить дискусійна, оскільки брак джерел не дає змоги навіть повністю відтворити перебіг політичних змін. Водночас потенціал поєднання літописних даних та актового матеріалу дав змогу по-новому інтерпретувати окремі елементи історії боярських родів, що призвело до узагальнення уже наявних досліджень і формування нового бачення щодо коріння боярського роду цього непересічного нобіля.

Із княжих грамот XIV ст. встановлено, що Дмитро Дядько згаданий поряд із Васьком Кудиновичем. Звістки про боярина Кудина вміщено також в незбереженому сьогодні синодику городищенського монастиря. На основі дослідження літописних пам’яток зʼясовано, що повідомлення книжника про «Дѧдьковъ градъ» знищений за наказом Романовичів у землях болоховців, «Дѧдьковъ градъ» згаданий поряд із містечком «Коудин». На підставі цього висунуто припущення, що рід Дмитра Дядька (разом із сімейством Кудиновичів) походив саме з Болохівщини.

Показано, що така запропонована версія щодо походження боярина Дмитра також не заперечує того, що Дядьковичі могли бути вихователями Романовичів, володіти деякими землями на заході Галицько-Волинської держави (біля Перемишльського замку). Однак, як встановлено на підставі аналізу галицько-волинської частини Іпатіївського літопису й актового матеріалу XIV ст., впливовий боярин походив із середовища болохівської знаті, а його рід давно служив Романовичам. Наголошено, що це дає змогу пояснити його вагомий статус при дворі князя Юрія-Болеслава Тройденовича. Відомо, що після вбивства останнього боярин Дмитро Дядько разом із Данилом Острозьким звернулися по допомогу до монгольського хана. Продемонстровано, що, зважаючи на давні контакти болоховців із монголами, здійснити таку дипломатичну операцію зі східних володінь Романовичів було значно простіше. Тож наголошено, що «ординський чинник» також може побічно засвідчити належність Дмитра Дядька до болохівської еліти, яка, як доведено, мала давні приязні контакти зі степовиками.

Ключові слова

Дмитро Дядько, князь Юрій-Болеслав Тройденович, Галицько-Волинська держава, Романовичі, Кудин, боярство.

Повний текст

Завантажити оригінал

Author

Illia PARSHYN

DOI

https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-86-97

Annotation

The article examines the figure of boyar Dmytro Dyadko in historiography and historical sources. The reconstruction of individual boyar portraits in the 14th century is quite controversial, since the lack of sources does not allow even a complete reconstruction of the course of political changes. The potential of combining chronicle information and material of charters made it possible to reinterpret certain elements of the history of boyar families in a new way, which led to the generalisation of existing studies and the formation of a new vision of the roots of the boyar family of this outstanding nobleman.

It is known from princely charters of the 14th century that Dmytro Dyadko was mentioned alongside Vasko Kudynovych. Information about the boyar Kudyn is also contained in the synodical book of the Horodyshche Monastery, which is not preserved today. Based on the study of chronicle monuments, it was established that the scribe’s report about the «Дѧдьковъ градъ» was destroyed by order of the Romanovids in the lands of the Bolokhivtsi. «Дѧдьковъ градъ» was mentioned near the town of Kudyn. The family of Dmytro Dyadko (along with the Kudynovych family) originated from the Bolokhiv region.

Author showed that this proposed version of the origin of boyar Dmytro also does not deny that the Dyadkovychs could have been tutors of the Romanovids and owned some lands in the west of the Galicia-Volhynia State (near Przemysl Castle). Based on the analysis of the Galicia-Volyn part of the Ipatiev Chronicle and the actual material of the 14th century, the influential boyar came from the Bolokhiv nobility, and his family had long served the Romanovids. It is emphasised that this helps to explain his significant status at the court of Prince Yuriy-Boleslav Troydenovych. After the latter’s murder, boyar Dmytro Dyadko, together with Danylo Ostrozkyi, turned to the Mongol khan for help. The paper demonstrated, that given the long-standing contacts of the Bolokhiv residents with the Mongols, it was much easier to carry out such a diplomatic operation from the eastern Romanovid’s possessions. Therefore, that the «Horde factor» can also indirectly prove that Dmytro Dyadko belonged to the Bolokhivs.

Keywords

Dmytro Dyadko, Prince Yuriy-Boleslav Troydenovych, Galicia-Volyn state, Romanovids, Kudyn, boyars.

Full text

Download the original

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Жива мова живої країни: про українські діалекти на BestsellerFest

7 серпня 2026 року у Львові, в межах всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest, відбулася подія «Жива мова живої країни. Діалекти та говірки в сучасній літературі».

У розмові взяли участь письменниці Анастасія Литвиненко, Уляна Маляр, Тетяна Жидак та докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Тетяна Ястремська. Модерувала подію літературознавиця, літературна критикиня, лекторка освітніх платформ, головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук.

Утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України спеціалізованої вченої ради для захисту дисертації з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія

На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України від 10 серпня 2026 р. (Протокол № 8), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 10 серпня 2026 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наказ директора Інституту № 45 від 28 липня 2026) з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Меренюк Христини Василівни на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія.