РОЛЬ ЛЬВІВСЬКИХ ВЧЕНИХ У ПОДОЛАННІ ЕПІДЕМІЙ: РУДОЛЬФ ВАЙҐЛЬ ТА ГЕНРИК МОСІНГ.

Автор
Емілія КАЗАН, Орислава ГОЛУБОВСЬКА
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz-2020-224-235
Анотація
Проаналізовано взаємоповʼязаність поширення епідемій інфекційних захворювань та військових конфліктів як каталізатора виникнення, розвитку та розповсюдження епідемічних захворювань. Зокрема зазначено, що епідемія тифу мала п’ять потужних хвиль в різні періоди існування людства, які корелювали з військовими діями та шляхами пересування війська й забирали мільйони людських життів. Відзначено, що пальма першості в пошуках шляхів подолання тифу належить львівським вченим Рудольфові Вайґлю та Генрикові Мосінгу. Підкреслено, що Рудольф Вайґль вперше винайшов вакцину від епідемічного висипного тифу, розробив методику її виготовлення та переведення в серійне виробництво, вивів новий штам Pedikulus vestimenti, найбільш відповідний для виготовлення вакцини від тифу, винайшов реакцію мікроаглютинації (реакцію Вайґля) для лабораторної діагностики тифу і став одним з основоположників науки рикетсіологія. Розкрито особистість священника, лікаря та вченого Генрика Мосінга, його вклад у лікування тифу, педикульозу та боротьбу з іншими рикетсіозами. Він довів ефективність застосування бутадіону в лікуванні педикульозу і ця схема до сьогодні включена у відповідний наказ МОЗ. Показано, що Мосінг також був добре обізнаний з фармацевтикою, виготовляв препарати для хворих на онкологію й епілепсію, а від останньої успішно лікував дітей. Також висвітлено душпастирську діяльність Мосінга на теренах Радянського Союзу в умовах римо-католицького підпілля, його місійну роботу. Висновується, що Г. Мосінг і Р. Вайґль зробили неоціненний вклад у світову мікробіологічну та медичну науку та спричинились до розвитку окремої галузі – рикетсіології. Наголошено, що Львівська школа біології та мікробіології донині зберігає традиції,закладені цими вченими. Так, українські науковці мають заслуги в розробці вакцини від гепатиту В, винайшли протираковий препарат на основі властивостей аргініну і зараз на шляху до відкриття вакцини від Ковід-19 та його етіопатогенетичного лікування
Ключові слова
Рудольф Вайґль, Генрик Мосінг, епідемія, війна, Римо-католицька церква, Радянський Союз.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Emiliia KAZAN, Oryslava HOLUBOVSKA
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz-2020-224-235
Annotation
The interconnectedness of the spread of epidemics of infectious diseases and military conflicts as a catalyst for the emergence, development, and spread of epidemic diseases is shown. In particular, it is noted that the typhus epidemic had five powerful waves in different periods of human existence, which each time combined with hostilities and ways of moving troops and took millions of lives. It is noted that the palm of supremacy in the search for ways to overcome typhus belongs to Lviv scientists Henryk Mossing and Rudolf Weigl. The identity of the priest, physician, and scientist Henryk Mossing and his contribution to the treatment of typhus, pediculosis, and the fight against other rickettsioses are investigated. He proved the effectiveness of butadione in the treatment of pediculosis and this scheme is still included in the relevant order of the Ministry of Health. It is shown that Mosing was also well acquainted with pharmaceuticals, made drugs for patients with oncology and epilepsy, and from the latter successfully treated children. Mosing’s pastoral activity in the Soviet Union in the Roman Catholic underground and his missionary work are also covered. It is investigated that Rudolf Weigl for the first time in the world invented a vaccine against epidemic typhus, and opened the way for its production and transfer to mass production. He also bred a new strain of Pedikulus vestimenti, most suitable for the production of typhus vaccine, invented the microagglutination reaction-Weigl reaction for laboratory diagnosis of typhus, and became one of the founders of the science of rickettsiology. It is concluded that H. Mosing and R. Weigl made an invaluable contribution to the world microbiological and medical science and contributed to the development of a separate field – rickettsiology. It is emphasized that the Lviv School of Biology and Microbiology still preserves the traditions established by these scientists. Thus, Ukrainian scientists have merited in the development of a vaccine against hepatitis B, invented an anticancer drug based on the properties of arginine, and on the way to the discovery of a vaccine against Covid-19 and its etiopathogenetic treatment.
Keywords
 Rudolf Weigl, Henryk Mossing, epidemic, war, the Roman Catholic Church, the Soviet Union.
Оголошення:
Новини:

Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді (дискусії істориків, політиків, дипломатів, управлінців)

19 жовтня 2026 р. у Києві відбувся науковий Форум, присвячений 20-ттю Українського інституту національної пам'яті. В рамках Форуму відбулася панельна дискусія “Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді”, в якій взяв участь наш колега, доктор історичних наук Микола Литвин.  Модератор дискусії, Голова Інституту Олександр Алфьоров зосередив увагу учасників на головних викликах в політиці пам'яті останніх двох десятиліть, сучасних методах меморіалізації та практиках вшанування діячів української історії.

Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять: діалог українських та польських істориків

20–21 жовтня 2026 року в Кракові та Кам’янці-Подільському проходила Міжнародна наукова конференція «Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять». Її організували Східноєвропейська комісія Польської академії знань, Інститут історії Яґеллонського університету (професори Адам Свйонтек та Віталій Нагірний) і Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. Старша наукова співробітниця відділу "Центр дослідження українсько-польських відносин" Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, кандидатка історичних наук Олена Аркуша виступила з доповіддю, в якій проаналізувала образи галицького Поділля в українській мемуаристиці зламу ХІХ–ХХ століть. Перечитані під цим кутом зору спогади Олександра Барвінського, Євгена Олесницького, Богдана Лепкого, Яцка Остапчука, Іванни Блажкевич та ін. показали, що образ малої батьківщини («золотого Поділля») був важливою частиною їх ідентичності, тисячами досвідів бринів у дорослому житті, був постійно присутнім ностальгією за дитинством, юністю, рідними людьми та краєвидами. 
Конференція стала також місцем обміну досвідом між науковцями та викладачами університетів двох країн.