18 червня 2026 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулася презентація програми кандидата на посаду директора Інституту, члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Ігоря Соляра. У своєму виступі він окреслив стратегічні напрями розвитку наукової установи, зосередив увагу на потребі підвищення якості наукових досліджень, розширення міжнародної співпраці, підтримки молодих науковців та впровадження сучасних підходів до організації наукової діяльності. Окрему увагу було приділено питанням збереження наукових традицій Інституту, розвитку міждисциплінарних досліджень, а також посиленню ролі установи в суспільному та гуманітарному просторі України. Після презентації програми Ігоря Соляра відбулося її обговорення, під час якого наукові співробітники Інституту мали можливість поставити запитання та висловити власні пропозиції щодо подальшого розвитку наукової установи.
Історія Інституту
Інститут як об’єднану наукову установу під назвою Інститут суспільних наук Академії наук УРСР створено відповідно до Постанов Ради міністрів СРСР № 457 від 21.02.1951 р., Ради міністрів УРСР № 561 від 23.03.1951 р., Президії АН УРСР від 30.03.1951 р. (протокол № 12, §204) на базі львівських відділів київських інститутів економіки, історії, археології, літератури і мовознавства АН УРСР, сформованих 1940 року на основі секцій та комісій Наукового товариства ім. Шевченка.
Ці академічні відділи, а також відділ фольклору та етнографії, Державний етнографічний музей та філіал Наукової бібліотеки АН УРСР організовано після ліквідації радянською владою НТШ, яке на той час мало значний доробок українознавчих досліджень і досвід у підготовці національних наукових кадрів.
Із-поміж фундаторів Інституту – дійсні члени НТШ Іван Крип’якевич (академік АН УРСР, директор Інституту в 1953–1962 рр.), Михайло Возняк (академік АН УРСР, перший завідувач відділу української літератури), Іларіон Свєнціцький (доктор філологічних наук, перший завідувач відділу мовознавства) та ін.
Наукове ім’я Інституту формували також видатні вчені-історики, як Степан Білецький, Володимир Грабовецький, Микола Кравець, Остап Терлецький, Олександр Карпенко, Григорій Ковальчак, Мечислав Ґембарович, Юрій Сливка, Ярослав Дашкевич, Ярослав Ісаєвич; археологи – Маркіян Смішко, Олексій Ратич, Олександр Черниш, Лариса Крушельницька, Юрій Захарук, Вітольд Ауліх, Володимир Баран, Ігор Свєшніков, економісти – Михайло Герасименко, Володимир Огоновський, Богдан Яремчишин, Любомир Олесневич; мовознавці – Лукія Гумецька, Дмитро Бандрівський, Іван Керницький, Антін Генсьорський, Ярослава Закревська, Уляна Єдлінська, Лідія Коць-Григорчук, Дмитро Гринчишин, Левко Полюга, Михайло Худаш; літературознавці – Степан Щурат, Григорій Нудьга, Степан Трофимук, Іван Цапенко, Роман Кирчів, Микола Ільницький; філософи – Марія Кашуба, Марат Верников, Мирон Олексюк, Ігор Захара, Едуард Семенюк та ін.
У різний час Інститут очолювали директори:
1951–1953 – Олексій Нестеренко (доктор економічних наук, член-кореспондент АН УРСР)
1953–1962 – Іван Крип’якевич (доктор історичних наук, академік АН УРСР)
1962–1963 – Маркіян Смішко (доктор історичних наук; в.о.)
1964–1973 – Мирослав Олексюк (доктор філософських наук)
1973–1981 – Володимир Чугайов (доктор історичних наук, професор)
1981–1988 – Михайло Брик (доктор економічних наук, професор)
1988–1989 – Феодосій Стеблій (кандидат історичних наук, в.о.)
1989–2010 – Ярослав Ісаєвич (доктор історичних наук, академік НАН України)
2010–2018 – Микола Литвин (доктор історичних наук, професор; до 2013 – в.о.)
2018 – дотепер – Ігор Соляр (доктор історичних наук).
Від вересня 1963 до квітня 1969 року Інститут входив до складу Львівського державного університету ім. І. Франка. У цей період науковці Інституту підготували й опублікували низку цінних досліджень з археології, історії, фольклору та етнографії, мовознавства та літературознавства.
За побажанням колективу і за підтримки Відділення історії, філософії та права Президія НАН України постановою № 6 від 20 січня 1993 р. уточнила профіль Інституту і змінила його назву на Інститут українознавства імені І. Крип’якевича Національної академії наук України.
Детальну інформацію див.:
- Ісаєвич Я. Д. Сторінки історії Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАНУ // Український історичний журнал. – 2002. – №4. – С. 3–26; режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/journal/2002/4/1.pdf
- Петегирич В. М. Інститут українознавства імені І. Крип’якевича Національної академії наук України [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е–Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2005; режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Inst_ukrainoznavstva_NAN_Ukr
- Луцький О. Інститут суспільних наук АН УРСР у другій половині 80-х – на початку 90-х років XX століття: пошуки нових орієнтирів // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2013. – № 23. – С. 653–670.