Історія Інституту

Інститут як об’єднану наукову установу під назвою Інститут суспільних наук Академії наук УРСР створено відповідно до Постанов Ради міністрів СРСР № 457 від 21.02.1951 р., Ради міністрів УРСР № 561 від 23.03.1951 р., Президії АН УРСР від 30.03.1951 р. (протокол № 12, §204) на базі львівських відділів київських інститутів економіки, історії, археології, літератури і мовознавства АН УРСР, сформованих 1940 року на основі секцій та комісій Наукового товариства ім. Шевченка.

Ці академічні відділи, а також відділ фольклору та етнографії, Державний етнографічний музей та філіал Наукової бібліотеки АН УРСР організовано після ліквідації радянською владою НТШ, яке на той час мало значний доробок українознавчих досліджень і досвід у підготовці національних наукових кадрів.

Із-поміж фундаторів Інституту – дійсні члени НТШ Іван Крип’якевич (академік АН УРСР, директор Інституту в 1953–1962 рр.), Михайло Возняк (академік АН УРСР, перший завідувач відділу української літератури), Іларіон Свєнціцький (доктор філологічних наук, перший завідувач відділу мовознавства) та ін.

Наукове ім’я Інституту формували також видатні вчені-історики, як Степан Білецький, Володимир Грабовецький, Микола Кравець, Остап Терлецький, Олександр Карпенко, Григорій Ковальчак, Мечислав Ґембарович, Юрій Сливка, Ярослав Дашкевич, Ярослав Ісаєвич; археологи – Маркіян Смішко, Олексій Ратич, Олександр Черниш, Лариса Крушельницька, Юрій Захарук, Вітольд Ауліх, Володимир Баран, Ігор Свєшніков, економісти – Михайло Герасименко, Володимир Огоновський, Богдан Яремчишин, Любомир Олесневич; мовознавці – Лукія Гумецька, Дмитро Бандрівський, Іван Керницький, Антін Генсьорський, Ярослава Закревська, Уляна Єдлінська, Лідія Коць-Григорчук, Дмитро Гринчишин, Левко Полюга, Михайло Худаш; літературознавці – Степан Щурат, Григорій Нудьга, Степан Трофимук, Іван Цапенко, Роман Кирчів, Микола Ільницький; філософи – Марія Кашуба, Марат Верников, Мирон Олексюк, Ігор Захара, Едуард Семенюк та ін.

У різний час Інститут очолювали директори:

1951–1953 – Олексій Нестеренко (доктор економічних наук, член-кореспондент АН УРСР)
1953–1962 – Іван Крип’якевич (доктор історичних наук, академік АН УРСР)
1962–1963 – Маркіян Смішко (доктор історичних наук; в.о.)
1964–1973 – Мирослав Олексюк (доктор філософських наук)
1973–1981 – Володимир Чугайов (доктор історичних наук, професор)
1981–1988 – Михайло Брик (доктор економічних наук, професор)
1988–1989 – Феодосій Стеблій (кандидат історичних наук, в.о.)
1989–2010 – Ярослав Ісаєвич (доктор історичних наук, академік НАН України)
2010–2018 – Микола Литвин (доктор історичних наук, професор; до 2013 – в.о.)
2018 – дотепер – Ігор Соляр (доктор історичних наук).

Від вересня 1963 до квітня 1969 року Інститут входив до складу Львівського державного університету ім. І. Франка. У цей період науковці Інституту підготували й опублікували низку цінних досліджень з археології, історії, фольклору та етнографії, мовознавства та літературознавства.

За побажанням колективу і за підтримки Відділення історії, філософії та права Президія НАН України постановою № 6 від 20 січня 1993 р. уточнила профіль Інституту і змінила його назву на Інститут українознавства імені І. Крип’якевича Національної академії наук України.

Детальну інформацію див.:

1. Ісаєвич Я. Д. Сторінки історії Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАНУ // Український історичний журнал. – 2002. – №4. – С. 3–26; режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/journal/2002/4/1.pdf
2. Петегирич В. М. Інститут українознавства імені І. Крип’якевича Національної академії наук України [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е–Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2005; режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Inst_ukrainoznavstva_NAN_Ukr
3. Луцький О. Інститут суспільних наук АН УРСР у другій половині 80-х – на початку 90-х років XX століття: пошуки нових орієнтирів // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2013. – № 23. – С. 653–670.