Із нагоди 70-річчя кафедри україністики Варшавського університету 15–16 червня ц.р. відбулася Міжнародна наукова конференція під патронатом ректора Варшавського університету проф. А.Новака та посла України в Польщі В.Зварича. Понад 150 учасників із Польщі, України, Німеччини, Чехії, США, Канади, Туреччини, Грузії та Угорщини презентували свої досягнення в царині мовознавства, літературознавства, культурології.
Інститут українознавства ім.І.Крип′якевича НАНУ на цьому науковому форумі представила докт.філол.наук, ст.наук.співробітник відділу української мови Ганна Дидик-Меуш із доповіддю «Від мови до мовлення,від системи до узусу: історики мови в сучасній мовознавчій парадигмі». Це був єдиний виступ з історичної лексикографії (160 задекларованих доповідей виголошено під час роботи 17 секцій), що мав великий резонанс. Доповідачка висвітлила питання специфіки праці істориків мови, зокрема істориків-лексикографів, упродовж перших десятиліть ХХІ ст. Вона підтвердила постулат сучасних мовознавців про нагальну потребу повернутися до джерел – усних чи писемних – і, відповідно, вивчати не мову як абстракт, а мовлення. Водночас завдяки низці фактів Г.Дидик-Меуш довела, що історики мови були і залишаються «на вістрі часу», адже вони якраз і працюють з мовленням, задокументованим у різножанрових текстах досліджуваного періоду. Ідеться про першу і необхідну умову для студій з історичного мовознавства, а саме про пам′ятки української мови – єдине свідчення про мову минулого.
Два дні інтенсивної роботи Міжнародної конференції засвідчили актуальність українського питання на європейському та світовому рівні. Обговорення доповідей під час роботи секцій і неформальне спілкування за кавою дало змогу визначити пріоритети українознавчих студій на перспективу, сприяло налагодженню контактів та успішній співпраці україністів з усього світу.
