19−20 вересня 2023 р. Інститут воєнних втрат ім. Я. Карського (Варшава) провів міжнародну наукову конференцію «Перед 17 вересня 1939 р. стан посідання Речі Посполитої Польщі на анексованих СРСР територіях», у якій взяли участь науковці відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України. Зокрема доктор історичних наук Микола Литвин узагальнив промисловий потенціал Східної Галичини в міжвоєнний період ХХ ст. Він відзначив, що вказаний регіон, як і вся Польща, спеціалізувався насамперед на виробництві і переробці сільськогосподарської продукції, лише його десята частина населення була зайнята у промисловості. У промисловості провідне місце займали нафтовидобуток і нафтопереробка, деревообробна галузь, виробництво мінеральних добрив. Основою польського варіння пива був галицький і волинський хміль. Виробництво цигарок теж в основному базувалося на вирощуванні у регіоні тютюну. Великі підприємства, як правило, мали акціонерів, серед яких постійно зростала частка держави. Довоєнні приватні структури, насамперед іноземні, трансформовувалися теж в акціонерні спілки. Важливе місце займала харчова промисловість різних форм власності, яка була представлена невеликими приватними закладами і ремісниками, польськими, єврейськими та українськими кооперативами, які переробляли місцеву продукцію сільського господарства, частина з якої постачалася у центральні промислові райони країни та закордон. До бізнесу (будівництво, нафтова та деревообробна галузь) активно залучалися церковно-релігійні структури, які створювали власні переробні підприємства або ставали їх акціонерами. Загалом у міжвоєнну добу у регіоні послабилися позиції австрійського капіталу, натомість виріс американський, французький і особливо англійський капітали (насамперед у лісовій промисловості). Більшість підприємств і банків, які їх обслуговували, були націоналізовані совєтською адміністрацією наприкінці 1939− на початку 1940 років. Частина з них припинила свою діяльність внаслідок втрати ринків постачання або перепрофілювання. Тисячі ремісників загнані до радянських артілей і кооперативів. Немало власників та управлінців промислових підприємств, службовців і лісників було репресовано й депортовано до сталінських таборів.
У виступі (on-line) кандидата історичних наук Любомира Хахули проаналізовано музейний рух у Східній Галичині, охарактеризовано найважливіші колекції, які зберігалися у муніципальних, громадських і приватних музеях регіону. Продемонстровано міжкультурну та міжінституційну співпрацю щодо збереження пам’яток культури та примноження історичних колекцій. Підкреслено, що польські та українські музейні інституції взаємодіяли в межах Об’єднання музеїв у Польщі та під час низки культурних ініціатив. Пожвавленню музейного життя у Львові, Тернополі, Станиславові в другій половині 1930-х рр. завадила радянська анексія краю 1939 р. За матеріалами конференції буде видано науковий збірник. Координатором конференції був доктор Петро Олеховський, який неодноразово виступав на наукових зібраннях нашого інституту.
