Наукова діяльність Інституту
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України – провідна академічна інституція гуманітарного профілю, заснована на засадах комплексності й міждисциплінарності у вивченні соціогуманітарної проблематики.
Структура Інституту сприяє реалізації інтердисциплінарних досліджень, передбачає залучення представників різних галузей наук для вирішення проблем історії та культури України в загальноєвропейському і світовому контекстах.
Основні напрями наукових досліджень Інституту:
- історія суспільно-політичних та національно-визвольних рухів на західних землях України;
- формування сучасної української нації та національної свідомості українського народу на різних етапах історичного розвитку;
- історико-культурна спадщина як чинник формування національної свідомості українського народу;
- проблеми теорії та історії української культури, її самобутності та зв’язків з іншими культурами;
- українсько-польські взаємини в контексті європейської історії та культури;
- формування електронних лексикографічних баз;
- комплексне археологічне дослідження матеріальної і духовної культури давнього населення Заходу України;
- історична та діалектна лексикологія та лексикографія;
- укладання фундаментального «Словника української мови ХVI – I половини ХVIІ століть»;
- укладання діалектних словників;
- літературне життя Західної України у ХІХ–ХХ ст.
Інститут є основним координаційним центром із вивчення проблем українознавства, зокрема в галузі історико-культурологічних, археологічних та філологічних досліджень з установами соціо-гуманітарного профілю Державного Західного наукового центру НАН та Міністерства освіти і науки України, відповідними факультетами і кафедрами вищих навчальних закладів заходу України та інших регіонів. Результатом співпраці стали спільні наукові проекти, наукові конференції та семінари, публікації результатів науково-дослідної роботи, підготовка кадрів та їх стажування.
Станом на 1 серпня 2018 року в Інституті працює 100 осіб, із яких – 73 наукові співробітники (1 член-кореспондент НАН України, 13 докторів наук і 47 кандидатів наук).
Наукові співробітники Інституту неодноразово були удостоєні високих державних і академічних нагород та почесних звань, а саме:
- Державна премія України в галузі науки і техніки – Ярослава Закревська і Лідія Коць-Григорчук за працю над «Атласом української мови» (2006); Володимир Александрович Леонтій Войтович за «Історію української культури» (2014);
- Премія НАН України ім. І. Франка – колектив авторів «Словника староукраїнської мови XIV–XV cтоліть» (1981);
- Премія НАН України ім. М. Грушевського – Микола Литвин (2001) і Леонтій Войтович (2003);
- почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» – Ярослав Ісаєвич (2001), Микола Литвин (2007), Іван Патер (2008);
- почесне звання «Заслужений працівник культури України» – Василь Горинь (2008), Феодосій Стеблій (2008);
- орден Княгині Ольги ІІІ ступеня – Уляна Єдлінська (2001);
- орден Ярослава Мудрого V ступеня – Ярослав Ісаєвич (2006);
- орден «За заслуги» ІІІ ступеня – Феодосій Стеблій (2001), Юрій Сливка (2001), Кім Науменко (2007), Василь Горинь (2017).
Від 1994 року в Інституті діє Спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальностями «історія України», «всесвітня історія»; від 1995 року також за спеціальністю «етнологія»; від 2014 – «археологія».