Холоднеча: роман. Старі майстри: комедія

Бернгард Т. Холоднеча: роман. Старі майстри: комедія / переклад з німецької Ігоря Андрущенка, Тимофія Гавриліва; передмова та коментарі Тимофія Гавриліва; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Харків: Фоліо, 2013. – 472 с. – (Бібліотека світової літератури).

Поліція вилучала його книжки, міністри оголошували його душевнохворим, критики пророкували його творам швидке забуття... Томас Бернгард (1931–1989) – enfant terrible австрійського суспільства другої половини XX століття, «голос правди», «мізантроп», «альпійський Беккет». 

«Холоднеча» (1963), перший роман, відразу приніс письменникові визнання. Це багатопланова розповідь про людські страждання, про достоїнство особистості, про тяжке існування людини у просторі, де панує холод самотності та відчуженості. 

Прозова комедія «Старі майстри» (1985) «розважає» читача дошкульною критикою держави, її інституцій, а також доскіпливим перечитуванням канону, на якому побудовано західну культурно-освітню традицію. 

Мова Бернгарда близька до музикальних структур, а твори читаються на одному подиху, ще нікого не залишивши байдужим.

Томас Бернгард – найрезонансніший австрійський письменник другої половини XX ст. Його вірші, оповідання, романи, п’єси змальовують ситуацію людини в посттоталітарному просторі, де панує холод самотності та відчуженості, брехні і пристосуванства. Бернгард – нищівний критик «австрійської душі», одвічних людських вад. Властива письменникові іронія пом’якшує трагедійний потенціал письма, додаючи йому комізму. Попри спроби «приватизувати» й «одомашнити», письменник перебуває понад політичними партіями, що сегментують суспільство, а своє художнє завдання вбачає у порятунку людини в обставинах, що роблять її безпорадною і жалюгідною. 

Окремим виданням твори Т. Бернгарда український читач отримав наприкінці 90-х років XX ст. Тоді побачила світ дилогія – «Старі майстри. Комедія» і «Єлизавета II. Катма комедії». 2002 року івано-франківське видавництво «Лілея-НВ» видало ще одну книжку письменника, до якої ввійшли хрестоматійна драма «Іммануїл Кант» та три короткі п’єси, відомі як «драмолетки про Кляуса Пайманна»: «Кляус Пайманн покидає Бохум і вирушає на посаду директора Бурґтеатру у Відень», «Кляус Пайманн купує штани, і ми йдемо їсти» та «Кляус Пайманн і Герман Байль на Зульцвізе», де прототипами персонажів стали інтендант найважливішої австрійської сцени – колишнього цісарсько-королівського двірського, а тепер міського музично-драматичного Бурґтеатру Кляус Пайманн, режисер цього ж театру Герман Байль і сам письменник. Нарешті, 2008 р. у львівському видавництві «ВНТЛ-Класика» третім томом серії «Австрійська п’єса XIX–XX ст.» побачила світ «Площа героїв», найскандальніша, найбезкомпромісніша п’єса Бернгарда. 

Нове видання в серії «Бібліотека світової літератури» пропонує увазі читача неперевершену комедію «Старі майстри» і славетний дебютний роман письменника «Холоднеча», що в українському перекладі публікується вперше.



Дивіться також:

Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали
Фразеологія пам’яток української мови XVI–XVII століть: семантика, структура, стиль
Імена близькі й далекі: Україна в національному і світовому вимірах
Оголошення:
Новини:

Запрошуємо на науковий семінар за участю Любомира Хахули "Історичні музеї як простір національної консолідації: досвід Польщі та України (кінець XIX - перша третина XX століття"

Захід відбудеться за сприяння Національного фонду досліджень України у рамках проєкту "Історична пам'ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації" (2023.03/0207).

Відбувся науковий семінар «Від Флорентійської унії до Весни народів: мукачівські єпископи ХV–ХІХ століть (їх походження і святителі»

Науковий семінар «Від Флорентійської унії до Весни народів: мукачівські єпископи ХV–ХІХ століть (їх походження і святителі» відбувся у Львівському музеї історії релігії 26 березня 2026 року. В якості доповідача результатами своїх багаторічних досліджень поділився науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, викладач Тернопільської вищої духовної семінарії імені патріарха Йосифа Сліпого, кандидат історичних наук Володимир Мороз. Організатором і модератором наукової події виступила завідувачка Відділу нової історії України Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України і наукова співробітниця Інституту релігієзнавства – філії Львівського музею історії релігії, доктор історичних наук Ірина Орлевич.