Холоднеча: роман. Старі майстри: комедія

Бернгард Т. Холоднеча: роман. Старі майстри: комедія / переклад з німецької Ігоря Андрущенка, Тимофія Гавриліва; передмова та коментарі Тимофія Гавриліва; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Харків: Фоліо, 2013. – 472 с. – (Бібліотека світової літератури).

Поліція вилучала його книжки, міністри оголошували його душевнохворим, критики пророкували його творам швидке забуття... Томас Бернгард (1931–1989) – enfant terrible австрійського суспільства другої половини XX століття, «голос правди», «мізантроп», «альпійський Беккет». 

«Холоднеча» (1963), перший роман, відразу приніс письменникові визнання. Це багатопланова розповідь про людські страждання, про достоїнство особистості, про тяжке існування людини у просторі, де панує холод самотності та відчуженості. 

Прозова комедія «Старі майстри» (1985) «розважає» читача дошкульною критикою держави, її інституцій, а також доскіпливим перечитуванням канону, на якому побудовано західну культурно-освітню традицію. 

Мова Бернгарда близька до музикальних структур, а твори читаються на одному подиху, ще нікого не залишивши байдужим.

Томас Бернгард – найрезонансніший австрійський письменник другої половини XX ст. Його вірші, оповідання, романи, п’єси змальовують ситуацію людини в посттоталітарному просторі, де панує холод самотності та відчуженості, брехні і пристосуванства. Бернгард – нищівний критик «австрійської душі», одвічних людських вад. Властива письменникові іронія пом’якшує трагедійний потенціал письма, додаючи йому комізму. Попри спроби «приватизувати» й «одомашнити», письменник перебуває понад політичними партіями, що сегментують суспільство, а своє художнє завдання вбачає у порятунку людини в обставинах, що роблять її безпорадною і жалюгідною. 

Окремим виданням твори Т. Бернгарда український читач отримав наприкінці 90-х років XX ст. Тоді побачила світ дилогія – «Старі майстри. Комедія» і «Єлизавета II. Катма комедії». 2002 року івано-франківське видавництво «Лілея-НВ» видало ще одну книжку письменника, до якої ввійшли хрестоматійна драма «Іммануїл Кант» та три короткі п’єси, відомі як «драмолетки про Кляуса Пайманна»: «Кляус Пайманн покидає Бохум і вирушає на посаду директора Бурґтеатру у Відень», «Кляус Пайманн купує штани, і ми йдемо їсти» та «Кляус Пайманн і Герман Байль на Зульцвізе», де прототипами персонажів стали інтендант найважливішої австрійської сцени – колишнього цісарсько-королівського двірського, а тепер міського музично-драматичного Бурґтеатру Кляус Пайманн, режисер цього ж театру Герман Байль і сам письменник. Нарешті, 2008 р. у львівському видавництві «ВНТЛ-Класика» третім томом серії «Австрійська п’єса XIX–XX ст.» побачила світ «Площа героїв», найскандальніша, найбезкомпромісніша п’єса Бернгарда. 

Нове видання в серії «Бібліотека світової літератури» пропонує увазі читача неперевершену комедію «Старі майстри» і славетний дебютний роман письменника «Холоднеча», що в українському перекладі публікується вперше.



Дивіться також:

Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали
Фразеологія пам’яток української мови XVI–XVII століть: семантика, структура, стиль
Імена близькі й далекі: Україна в національному і світовому вимірах
Оголошення:
Новини:

Відбулася Міжнародна наукова конференція «Мовознавча спадщина Левка Полюги: традиції та перспективи»

14 листопада 2025 року своє 95-річчя відзначав би Професор Левко Михайлович Полюга – відомий лексикограф, знаний історик мови, досвідчений та справедливий учитель і викладач, чуйний та мудрий порадник, наставник та колега. Значна частина життя Левка Полюги пов’язана з Інститутом українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН, де він працював від 1957 р., а від 1991 року – провідний науковий співробітник відділу української мови. Професор поєднував наукову діяльність із викладацькою, зокрема у Національному університеті «Львівська політехніка» (професор кафедри української мови) та Львівському національному університеті ім. Івана Франка (професор кафедр загального мовознавства та української мови).

Утворення разової ради в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України від 25 листопада 2025 р. (Протокол № 10), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наказ директора Інституту № 56 від 25.11.2025 р.) з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю В9 Історія та археологія.