Наукові відділи Інституту

Сьогоднішній відділ археології має давні наукові традиції. Він пройшов кілька трансформацій і реорганізацій, підпорядковуючись кільком академічним структурам, але в основі своїй завжди залишався провідним науковим осередком археологічних досліджень заходу України
Головний напрям діяльності – комплексне інтердисциплінарне дослідження української середньовічної та ранньомодерної (до кінця XVIII ст.) культури, вивчення ролі культурної спадщини в процесах формування етнічної, політичної та національної ідентичності українців.
Сьогодні відділ є провідним академічним осередком студій над суспільно-політичним життям та національно-культурним відродженням українців у складі Австро-Угорської імперії наприкінці XVIII – на початку XX століття.
Головними напрямами досліджень відділу є суспільно-політичне та національно-культурне життя в Україні у контексті взаємин з народами Центрально-Східної Європи ХХ століття, переосмислення національної історії з урахуванням сучасних наукових підходів і методик.
Науковці відділу української мови працюють у двох напрямах: історична лексикографія (укладання фундаментального «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ століть») та діалектологія (дослідження говорів південно-західного наріччя, укладання «Словника гуцульського говору»).
Тематика наукових студій, над якими зараз триває робота, доволі широка: теорія та історія лексикографії, лексикологія української мови ХVІ–ХVІІІ ст., опрацювання й публікація писемних пам’яток української мови, фразеологія українських пам’яток XVI–XVII ст., теоретична граматика, комбінаторна лінгвістика, історична граматика, діалектна лексикографія, семасіологія, етнолінгвістичні дослідження, діалектний словотвір, текстологія.
Відділ досліджує широке коло історико-літературних та теоретичних проблем, серед яких поетика тексту, інтертекстуальні зв’язки, творення ідентичності, колективна пам’ять і культурна травма, міметична природа художнього тексту, авторський ідіостиль. Співробітники відділу беруть активну участь у сучасному літературному процесі як автори та літературні критики, а також проводять наукові семінари, круглі столи та зустрічі зі знаковими постатями в сучасній гуманітаристиці.
Основні напрямки наукової діяльності: Українські та польські національні рухи в контексті загальноєвропейського суспільно-політичного розвитку (ХІХ – поч. ХХ ст.). Українсько-польські стосунки в період політичних та ідеологічних конфронтацій (перша половина ХХ ст.); проблема подолання історичних стереотипів і формування нової якості польсько-української співпраці.
Оголошення:
Новини:

Міжнародна наукова конференція «Українське національно-демократичне об’єднання: державницька ідеологія, консолідаційний потенціал» (1925–1939) (до 100-річчя утворення) (програма)

Вельмишановні колеги! До Вашої уваги - представляємо програму Міжнародної наукової конференції «Українське національно-демократичне об’єднання: державницька ідеологія, консолідаційний потенціал» (1925–1939) (до 100-річчя утворення) (25-26 вересня 2025 р., Львів).


Долаючи травми війн та міжнаціональних протистоянь

18-19 вересня 2025 р. у Яремчі відбулися чергові Українсько-польські зустрічі, в яких взяли участь провідні історики, політологи, дипломати, громадські діячі, представники органів влади України, Польщі та Чехії. На засіданнях обговорено українсько-польські відносини в історичній ретроспективі; особливу увагу приділено актуалізації формування нових регіональних союзів у Центральній Європі. Завідувач відділу "Центр дослідження українсько-польських відносин" Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України Микола Литвин презентував серійний трьохтомник "Українські маркери історії Польщі", який подаровано бібліотекам Варшавського і Карпатського університетів. На заході оголошено про організацію видавничим домом "Гельветика" і Карпатським університетом щорічних всеукраїнських конкурсів кращих наукових видань і журналів у галузі соціогуманітаристики. Учасники заходу 20 вересня продовжили дискусії під час сходження на гору Говерла.
Видання:

Воскресні богослужіння київського Октоїха 1629 року (доповненого текстами піснеспівів українських джерел XVII–XVIII cт.)